Лісівничо-екологічні особливості формування мережі об’єктів збереження лісових генетичних ресурсів

Abstract

Висвітлено підходи, які використовують у різних країнах під час формування мережі об'єктів цінного генофонду лісових деревних порід. На прикладі генетичних резерватів бука лісового та дуба звичайного у Західному регіоні України проведено оцінку можливості використання лісорослинного та лісонасінного районувань, лісової типологічної класифікації за основу такої мережі. Виявлено стохастичну залежність мінливості окремих показників селекційної та формової (за типами кори) структури насаджень генетичних резерватів бука лісового та дуба звичайного від фактора належності до лісонасінних та лісорослинних районів (підрайонів), типів лісу та лісорослинних умов. Для бука лісового між цими предикторами та комплексом показників селекційно-формової структури резервату виявлено середні (R = 0,557…0,786), а для дуба звичайного – дещо тісніші канонічні кореляції (R = 0,775…0,807). The article highlights the approaches used in different countries for formation of network of objects of valuable gene fund of forest tree species. The possibility of using forest vegetation and forest seed zoning, as well as forest typological classification on the basis of a preserve network of the European beech and pedunculate oak genetic reserves in Western Ukraine was evaluated. A stochastic dependence of variability of certain characters of selection and form (by the type of rind) structure of stands of beech and oak genetic reserves on the factor of their belonging to forest seed and forest vegetation districts (subdistricts), forest types and site conditions was determined. Average canonical correlation (R = 0,557…0,786) between these predictors and a set of indicators of selection-form structure of genetic reserves was detected for the European beech and more significant canonical correlation (R = 0,775…0,807) was determined for pedunculate oak.