Миротворчі зусилля світової спільноти у хорватсько-сербській війні 1990-х рр. і сучасний український контекст

Abstract

Провідні міжнародні організації та великі держави не змогли виробити спільну позицію щодо розв’язання хорватсько-сербського конфлікту. Направлені у зони конфлікту миротворчі сили ООН не зуміли виконати покладені на них завдання: демілітаризації спірних територій проведено не було, значного повернення біженців не відбулося, зусилля міжнародних посередників щодо реінтеграції повсталих сербських районів у адміністративно-правове поле Хорватії на умовах надання сербам широкої автономії виявилися марними. Хорватія, незадоволена діяльністю миротворців, провела дві військові операції (травень і серпень 1995 р.), внаслідок яких в руках хорватських сербів залишилась тільки Східна Славонія. Остання в результаті домовленостей між місцевим сербським керівництвом та хорватським урядом поступово (впродовж 1996–1998 рр.) перейшла під контроль Загреба. Війна залишила глибокий слід у свідомості хорватського суспільства. Хорватія змушена була під міжнародним тиском повертати сербських біженців. Від офіційного Заґреба вимагалося забезпечити репатріантів житлом і роботою, в той час як хорватська економіка, обтяжена наслідками війни, не могла гарантувати робочі місця для самих хорватів. Можна побачити чимало паралелей у сербсько-хорватській війні з подіями, що відбуваються на Сході України. Зробити потрібні висновки з цього та уникати вирішальних чи трагічних помилок у майбутньому – завдання керівництва України та її суспільства.

Leading international organizations and the great powers were unable to agree a common position regarding the decision of Croatian-Serbian conflict. The UN peacekeeping forces which were sent to the conflict zone have failed to fulfill their tasks: the demilitarization of the disputed territories hasn’t been done, significant return of refugees has not occurred, the efforts of international mediators to reintegrate of the rebel Serb areas into the administrative and legal framework of Croatia on the conditions of granting broad autonomy for the Serbs were failed. Croatia, which was dissatisfied with the activities of peacekeepers, has conducted two military operations (in May and August 1995). At the result only Eastern Slavonia remained under control of Croatian Serbs. After reaching of agreements between local Serbs and the Croatian government this region gradually (during 1996–1998) came under the control of Croatia. The war left a deep influence in the minds of Croatian society. Croatia was forced to return of Serb refugees under international pressure. From the official Zagreb required to provide immigrants with housing and work, while the Croatian economy, burdened by the consequences of war, could not guarantee jobs for themselves Croats. We can see a lot of parallels between the Serbo-Croatian war and the modern events in Eastern Ukraine. Nowadays the task of leadership in Ukraine and its society is make the necessary conclusions from this similarity and avoid critical or tragic mistakes in the future.