Науково-психологічне осмислення толерантності як загальнолюдської проблеми

Abstract

Стаття присвячена теоретико-методологічному аналізу видів, рівнів, аспектів та підходів до вивчення толерантності як соціокультурного явища і водночас як інтегральної риси особистості. Також критично переосмислені найбільш уживані в сучасному науковому дискурсі визначення та значеннєво-смислові інваріанти терміна “толерантність”. Увагу зосереджено на висвітленні сутності основних методологічних підходів до витлумачення толерантності - аксіологічного, ідеально-типологічного, конфліктологічного, онтолого-історичного, гносеологічного, ксенологічного, екзистенійно-гуматсгичного, соціокультурного. Аргументовано вітакультурну парадигму як метапідхід, предметом рефлексії якого є формозмістові переваги інших підходів. Доведено, що толерантність - це завжди суб’єктно-особистісна основа порозуміння, солідарності, взаємотерпіння і взаємоповаги, а відтак одна із базових цінностей громадянського суспільства. The article is devoted to the theoretical and methodological analysis of types, levels, aspects and approaches to studying tolerance as a socio-cultural phenomenon and as an integral feature of personality. Most frequently used in modern scientific discourses, definitions and meaningful variants of the term ”tolerance” have been critically analyzed. Great attention has been paid to shedding light on the essence of the main methodological approaches of tolerance interpretation: axiological, ideally-typological, conflictological, ontologo-typological, gnosiological, xenologic, existen-tialistic and humanistic, and sociocultural. Arguments have been given about the vitacultural paradigmatic as a meta approach, as a subject of reflexion, with content advantages of other approaches. It has been proved that tolerance always has a subjective-personal background of under-standing, solidarity, mutual patience and mutual respect, so it is one of the basic values of the civil society.