Злети, падіння й розвій українознавства: історичні уроки

Abstract

У статті досліджено процес визрівання, становлення і розвитку наукових засад українознавства у 90-ті роки XIX - першій третині XX століття. Основний сегмент розвідки становить аналіз концептуальних досліджень фундаторів українознавства, які сприяли науковій систематизації знань про Україну та українців і зробили вагомий внесок в опрацювання його теоретичних і методологічних основ. З’ясовано процес формування парадигми українознавчої думки, простежено роль наукових осередків та інституцій, їхніх друкованих органів як на території України, так й української діаспори. Проаналізовано вплив національно-визвольних змагань і українського державотворення 19171920 років на інституціалізацію українознавства як науки і навчальної дисципліни, причини та наслідки згортання українознавчих студій в умовах радянського тоталітаризму. У центрі дослідження - провідні тенденції утвердження українознавства як інтегративної системи і синтезу знань про Україну й українців, як способу вираження історичної місії українства. На основі дослідження обґрунтовано феномен українознавства, його зростаючу роль на сучасному етапі розвитку і трансформації українського суспільства на засадах національної ідеї, демократії та права. The article is dedicated to the history problem of establishing and confirmation the scientific grounds of science about Ukraine and about Ukrainians in 90 years of the 19th century and in the one third of the 20th century. The considerable part of work is the analysis of conceptionable researches of Ukrainian history, culture and ethnography founders who favoured to the scientific substantiations of knowledges about Ukraine and about Ukrainians as distinctive, separate, independent and united nation and has an important positive influence on the society. The contribution of the leading Ukrainian ethnographers is looked into forming the paradigm of Ukrainian ethnographical option and the role of the scientific centres and institutions are retraced and their printed parts not only on the territory of continental Ukraine but in the Ukrainian Diaspora. The causes and results of folding the Ukrainian ethnographical studios are anylized in the Soviet Ukraine too. The way of confirming the Ukrainian ethnography as integrative system, as knowledges synthesis about Ukraine and about Ukrainians as the way of expressing the Ukrainian historic mission are in the centre of the author’s vision. The conclusions are made on the base of researching the scale and intensity of the science substantiating the Ukrainian phenomenon adequeted to the modern stage of the society and national science development.