Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/31350
Назва: Психологічні виміри ігрового моделювання у військовій справі
Інші назви: Psychological dimensions of game simulation in military affairs
Автори: Хайрулін, Олег
Khairulin, Oleh
Ключові слова: невизначеність
світ VUCA
війна
протиборство
суб’єкт життєдіяльності
ігрове моделювання
структурно-функціональна матриця
теорія вчинку
теорія навчальних проблемних ситуацій
учинок
цикл
рефлексія
ризик
проблема
потенціал
миследіяльність
жорстка сила
м’яка сила
розумна сила
рівновага
воєнна хитрість
ілюзія
антиципація
уведення в оману
мінімізація ресурсів
максимізація здобутків
петля Бойда
uncertainty
VUCA-world
war
warfare
confrontation
subject of vital activity
game modeling
structural-functional matrix
theory of act
theory of educational problem situation
act
cycle
reflection
risk
potential
thinking
hard power
soft power
smart power
equilibrium
military trick
stratagem
illusion
misrepresentation
anticipation
minimization of resources
maximization of achievements
Boyds OODA loop
Дата публікації: 2018
Видавництво: ТНЕУ
Бібліографічний опис: Хайрулін, О. Психологічні виміри ігрового моделювання у військовій справі [Текст] / Олег Хайрулін // Психологія і суспільство. - 2018. - № 1-2. - С. 83-108.
Короткий огляд (реферат): Війна є особливим станом і процесом життєдіяльності для держави та суспільства, що вимагає виняткового напруження всіх їхніх структур, ресурсів, засобів, функцій і потенціалу. Вона являє собою похідну форму конфлікту, який, своєю чергою, відображає фундаментальні закони та принципи людських відносин, характеризується насиллям, невизначеністю, випадковістю, суперечністю. В культурно-історичному плані атрибутивною еманацією збройної боротьби часто виступає гра, що згодом як вітакультурний феномен набула ознак окультуреної функції війни. Принаймні науково доведено, що гра урівноважує собою агональні прояви між людьми, забезпечує оптимальні форми досягнення мети конфлікту без недоцільних, зайвих втрат учасників протиборства. Сучасні форми вирішення воєнно-політичних суперечностей втілилися у триєдиній “концепції взаємодоповнення жорсткої (hard), м’якої (soft) та розумної (smart) сил”, зміст і процесне наповнення якої відповідають грі, культурній функції війни. Похідні від цієї концепції формати сучасного протиборства – гібридна війна, опосередкована або проксі-війна (proxy warfare, proxywars), асиметрична війна, мережева (мережево-центрична) війна тощо – мають вагомий ігровий складник-функціонал. Його об’єднувальною ознакою є свідоме, довільне зменшення поля застосування класичних, традиційних, конвенційних форм збройної боротьби з одночасним збільшенням невійськових, нетрадиційних, неконвенційних, іррегулярних, непередбачених міжнародним правом війни форм воєнно-політичного впливу. За стратегічними прогнозами фахівців у майбутньому вірогідність “опосередкованих воєн” (proxywars) зростатиме, асиметричні методи ведення протиборства набуватимуть першочергового значення. Сучасне та майбутнє протистояння відбуватимуться за принципами компліментарності, функціонального доповнення параметрів ситуації і властивостей суб’єкта; пріоритету шляхів найменшого спротиву; безперервності діяння і непрямих, прихованих, асиметричних дій, що свідчить про глибоке взаємопроникнення східної та західної культур. При цьому принцип непрямої, прихованої, асиметричної дії є формоутворювальним для сучасної військової справи, що посилює соціокультурну значущість гри як атрибуту протиборства. За таких умов збройне протиборство тяжітиме до ситуаційного обрання сторонами конфлікту найбільш оптимальних засобів тиску на супротивника, до швидких змін у використанні усього діапазону засобів – від відкритого озброєного насилля до прихованих дій та культурно-економічного шантажу. Базисом такої логіки є важливість досягнення рівноваги між мінімізацією ресурсів і максимізацією здобутків суб’єкта боротьби. Його самоорганізація у часопросторі нерівного протиборства має відповідати ситуаційній мапі конфлікту, хронотопу подій реального протистояння. Структура діяльності суб’єкта протиборства умовно складається із зовнішньо суб’єктної діяльності (активності та ініціативі суб’єкта-актора) та внутрішньо суб’єктної (рефлексії). Центральну ланку першої становить сукупність заходів створення у ворога ілюзій сприймання обстановки протистояння; спотворення його мисленнєвих картин дійсності, продукування ілюзій антиципації, тоді як серцевинну ланку другої – збереження емоційної рівноваги та високої когнітивної, рефлексивної компетентності суб’єктів конфронтаційної боротьби. Психологічну структру цієї боротьби доцільно методологічно відтворити у формі таксономічно здійснюваного цикл вчинення за чітко визначеними етапами. Аспекти-етапи такого вчинення за найкращих обставин функціонально відповідають рівневій еволюції процесу розв’язування ситуації протиборства від початку формування ризиків через їх осмислення, збільшення очевидності проблемності і до стабілізації конфліктної ситуації, її зняття та первинної і вторинної рефлексії здійсненого. Висока швидкість циклу дій суб’єкта військового конфлікту, перевага точності його оцінок і вчинкових реакцій відносно етапів власних діянь й адекватне прогнозування циклу. War is a special state condition/circumstance and a process for the state and for a society. It requires an exceptional strain exertion of all the elements and functions of their potential. As a phenomenon, war is a derivative form of a conflict. The conflict has a fundamental significance importance for human relations and is characterized by violence, uncertainty, contingency and contradictions. In the cultural-historical plan aspect, the play game of attribution is often attributed to the emanation of armed struggle. The game is a phenomenon that in due course acquired the signs of the cultural function of war. The game balances the truculent manifestations between people, provides optimal forms of conflict resolution without inexpedient loss of resources of the participants in the confrontation. Modern forms of solving military-political contradictions were embodied in the triune “concept of a hard, soft and intelligent force.” The content and processes of this concept are playful in nature. Formats of modern confrontation: hybrid war, mediated or proxy war, asymmetric war, network (network-centric) war, etc., have a game functional. Its unifying feature is a conscious, deliberate premeditated reduction in the use of classic, traditional, conventional forms of armed struggle with a simultaneous increase in non-military, non-conventional, irregular, unforeseen international law of war forms of military and political influence. According to the strategic forecasts of specialists the probability of mediated wars will increase in the future. Asymmetric methods of confrontation will be of primary importance. Modern and future confrontation will be carried out on the principles of complementarity, the functional complement of the elements of the situation with the qualities of its subject and vice versa. Also the priority of the paths of least resistance will be important; continuity of action and the principle of an indirect, secretive, asymmetric action. This indicates the final interpenetration of eastern and western cultures. The principle of indirect, secretive, asymmetric action is form-building formative for modern military affairs. This reinforces the importance of the game as an attribute of confrontation. In such conditions armed confrontation tends to situations when conflicting sides select the most effective ways of influencing the enemy. Also armed confrontation has a tendency to the accelerated changes in the use of the entire range of means – from open armed violence to covert acts and cultural and economic impacts. The basis of such logic is contained in the balance between minimizing resources and maximizing the achievements of the subject of the struggle. Self-organization of such a subject must correspond to the situation, the chronotope of the event process of confrontation. The structure of the activity of the subject of confrontation conditionally consists of external-subject activity (the activity of the subject-actor) and internal-subject activity or reflection. The outer-subject center of activity is a set of measures to create an illusion of the opponent’s perception of the confrontation situation. Also here is the distortion of his thinking in a conflict situation and the creation of illusions of anticipation. The internal-subject center of activity is the saving of emotional balance and high cognitive, reflective competence of the subject in the process of conflict. It is expediently to build the structure of its participation in the confrontation taxonomically as a cycle of action according to the certain stages. The aspects (or stages) of the action should functionally correspond to a certain level of resolution of the confrontation situation from the beginning of the risks formation of the problem through the strengthening of its evidence to stabilizing the conflict situation and its accomplishment. The high speed of the subject’s cycle of actions and the prevalence of the accuracy of his assessments and reactions in relation to his own cycle and the opponent’s cycle provides an advantage over the opponent and increases the chances to gain victory in the confrontation.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/31350
Розташовується у зібраннях:Психологія і суспільство 2018. - № 1-2 (71-72)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Хайрулін.pdf944.73 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.