Оновлена світоглядна мапа буття, осмисленого в суспільному та особистісному вимірах

Abstract

Стаття містить критичний і водночас конструктивний матеріал, що здобутий у результаті розмірковувань, тематизацій та узагальнень, які навіяні монографією відомого українського філософа і психолога Володимира Сабадухи “Метафізика суспільного та особистісного буття” (2019). Вона присвячена рефлексивному висвітленню історично розлогого й антропологічно центрованого дослідження першооснов (первоначал) спільножиттєвого людського буття в контексті глобального кризового стану розвитку людства, зреалізовує принципи і нормативи принципу чотириступеневої духовної ієрархії людини (залежна особа, посередня людина, особистість, геній), пропонуючи метафізичну теорію особистості та авторський парадигмальний підхід до розвитку людини і суспільства як до відповіді на глобальні виклики й до розуміння філософських положень персоналізму і ролі метафізичних та концептуальних персонажів в умовах зламу-переходу знеособленого існування. Доведено, що першоосновами суспільного буття постають пріоритети духовного над матеріальним та особистості над людиною маси. Водночас аргументовано сьогочасне переважання у філософській і суспільній свідомості знеособленої парадигми буття над особистісною, яка все ж має гносеологічне підґрунтя і певні перспективи утвердитися в майбутньому. Розмежування різновидів людини автор монографії здійснює на основі застосування методологеми поділу буттєвого плину суспільства і людини на духовне і матеріальне. І вже на підставі інтерпретації змісту цих двох модусів буття диференціює чотири головних типи людини – залежна, посередня, особистість, геній. Обґрунтовано, що будь-яке людське знання має бути підпорядковане духовній самореалізації людини, а не розбудові сфери споживання, вигоди, соціального обивательства. Крім того, автором сформульовані концептуальні засади ідеології персоналізму, яка і від філософів вимагає повернення пріоритетного особистісного положення у суспільстві і відповідальності за світоглядну цінність висловлюваних ними думок, узагальнень, текстів. Загалом презентована монографія реконструює філософськи зрілу дослідницьку стратегію соціогуманітарних наук, змінює її загальноприйняту методологічну оптику. The article contains critical and at the same time constructive material derived from reflections and generalizations, inspired by the monograph of the famous Ukrainian philosopher and psychologist Volodymyr Sabadukha, “Metaphysics of social and personal being” (2019). It is devoted to the reflexive coverage of the historically rational and anthropologically centered study of the basic principles of human life in the context of the global crisis of human development, implements the principles and norms of the four-stage spiritual hierarchy principle of human (dependent person, average person, personality, genius) offering a metaphysical theory of personality and an author’s paradigmatic approach to the development of a person and society as a response to global challenges and to understanding the philosophical positions of personalism and the role of metaphysical and conceptual characters in the conditions of the fracture-transition of impersonal existence. It is proved that the basic principles of social existence are the priorities of the spiritual over the material and personality over the mass of human. At the same time, the contemporary dominance in the philosophical and social consciousness of the impersonal paradigm of being over the personal is argued, which has a basis and certain prospects for establishing itself in the future. The author of the monograph makes the delimitation of human species on the basis of the methodologem application of the everyday life of society and human division into spiritual and material. And already on the basis of interpretation of the content of these two modes of being the author differentiates the four main types of human – dependent, mediocre, personality, genius. It is substantiated that any human knowledge should be subordinated to the spiritual self-realization of human, and not to the development of the consumption sphere, benefits, and social habitation. In addition, the author formulated the conceptual foundations of the ideology of personalism, which requires from the philosophers to return the priority of personal position in society and responsibility for the ideological value of their thoughts, generalizations, and texts. In general, the presented monograph reconstructs the philosophically mature research strategy of the social-humanities sciences, and changes its generally accepted methodological optics.