Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/37653| Назва: | Кредитування останньої інстанції та слабкі інститути: погляд з позиції теорії ігор. |
| Автори: | Козюк, Віктор Валерійович |
| Ключові слова: | Найочевиднішим наслідком масштабної активації інструментарію кредитування останньої інстанції в більшості країн, котрі зазнали глибокої фінансової дестабілізації, є невизначеність щодо того, яким є оптимальний інституціональний формат антикризових заходів, як розмежовується відповідальність монетарної й фіскальної влади, як запобігти моральному ризику та чи повинні правила політики поширюватися на дії, котрі апріорі неможливо звести до стандартних, передбачуваних, беручи до уваги факт кризової ситуації. Досвід Федеральної резервної системи США, Банку Англії та низки інших центробанків показав, що послідовність у діях та імунітет від вибірковості в рішеннях стосовно порятунку банків часто опиняються під загрозою. Оскільки роль фінансового сектору в забезпеченні макрофінансової стабільності зростає, питання оптимального дизайну й технологічного забезпечення кредитування останньої інстанції ще довго не втрачатиме актуальності. Ключові слова: центральний банк, кредитування останньої інстанції, опортуністична поведінка, слабкі інститути, теорія ігор. |
| Дата публікації: | 2017 |
| Видавництво: | Фінанси України. – 2017. – № 9. – С. 29-52. |
| Бібліографічний опис: | Козюк В. Кредитування останньої інстанції та слабкі інститути: погляд з позиції теорії ігор / Віктор Козюк // Фінанси України. – 2017. – № 9. – С. 29-52. |
| Короткий огляд (реферат): | У статті показано, що практично всі особливості кредитування останньої інстанції, зумовлені глобальною фінансовою кризою, в умовах слабких інститутів істотно викривлюються. Доведено, що підхід теорії ігор краще відбиває специфіку взаємодії центрального банку й фінансових посередників під час кризи. Порівняння ігрових сценаріїв, коли центробанк є активним кредитором та утримується від пропозиції ліквідності в першому ході, свідчить про наявність несприятливого вибору з-поміж альтернатив. Варіант “перший кращий” досягається в першому випадку, однак це неможливо в середовищі слабких інститутів. Варіант “другий кращий” досягається за другого сценарію, але шлях до нього довший і супроводжується додатковим шоком. Асиметрія інформації щодо стану банківської системи й імовірності опортуністичної поведінки з боку банків є ключовим фактором, що обмежує здатність центробанку обрати соціально оптимальну стратегію гри. |
| Опис: | Під час глобальної фінансової кризи практика кредитування останньої інстанції вийшла за межі класичних принципів У. Бейджхота. Разом із тим слабкість інститутів істотно викривляє можливості активної пропозиції екстреної ліквідності з боку центробанку. Це пов’язано з неспроможністю останнього адекватно оцінювати рівень ризиків, акумульованих банками, з інформаційною асиметрією, яка є інструментом стратегічної поведінки, з відсутністю запобіжників опортуністичної поведінки у фінансовому секторі та схильністю до виведення активів через канали пов’язаного кредитування. Саме особливості інституціонально слабких економік вказують на те, що від характеру поведінки центробанків і фінансових посередників залежать модальність перебігу кризи та її макрофінансові форми. Теорія ігор допомагає зрозуміти, що соціальна оптимальність кредитування останньої інстанції досягається виключно в умовах неопортуністичної поведінки банків. Динамічна гра, побудована на основі того, що центробанк робить перший хід, а банки реагують або опортуністично, або соціально оптимально, засвідчує наявність несприятливого вибору з-поміж альтернатив. Результат “перший кращий” досягається в разі кредитування останньої інстанції та неопортуністичної поведінки банків. Однак зазначений сценарій є недосяжним в умовах слабких інститутів, тому кумулятивні втрати від такого першого ходу центробанку будуть вищими, порівняно з випадком, коли центробанк розпочинає гру, утримуючись від екстреної пропозиції ліквідності. Навіть якщо він потім змінює початковий хід, саме в рамках цього сценарію досягається “другий кращий” результат та збільшується ймовірність швидшого виходу з кризи. Проте однозначна перевага одного сценарію над іншим приховується через проблему ранжування втрат від різних шоків, котрі генеруються комбінаціями в поведінці центробанку й фінансових гравців. Екстраполяція цих висновків на Україну дає підстави стверджувати, що кредитування останньої інстанції потребувало значно стриманішої реалізації у світлі відсутності точної інформації про стан банківської системи та ймовірність сильного опортуністичного ухилу в поведінці банків, обізнаність щодо чого, втім, підпадає під значну інформаційну асиметрію. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/37653 |
| Розташовується у зібраннях: | Статті |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Fu_2017_9_4.pdf | 339.69 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.