Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/37660
Назва: Монетарна автономія та цінова стабільність у сировинних економіках.
Автори: Козюк, Віктор Валерійович
Ключові слова: Предметом дослідження є виявлення того, як цінова стабільність корелює з рівнем монетарної автономії.
Ключові слова: вибір у рамках трилеми, цінова стабільність, таргетування інфляції, сировинні економіки, фінансовий розвиток.
Дата публікації: 2018
Видавництво: Фінанси України. – 2018. – № 7. – C. 7-26.
Бібліографічний опис: Козюк В. Монетарна автономія та цінова стабільність у сировинних економіках / В. Козюк // Фінанси України. – 2018. – № 7. – C. 7-26.
Серія/номер: Монетарна політика;
Короткий огляд (реферат): У статті на прикладі сировинних економік показано, що вибір у рамках трилеми здійснюється на підставі того, який монетарний режим краще забезпечує цінову стабільність, з урахуванням потенційного профілю шоків та політико-інституціональної здатності пристосовуватись до них. Емпірично виявлено, що цінова стабільність нелінійно корелює з рівнем монетарної автономії, а низька курсова волатильність не є гарантією нижчої інфляції та її меншої варіативності. Регресійний аналіз факторів впливу на рівень монетарної автономії продемонстрував, що тривалість інфляційного таргетування та фінансова глибина перебувають в оберненому зв’язку з відповідним індексом, а такі фактори, як структура експорту й економічна складність, не є значимими. Це підтверджує точку зору, що сировинні економіки неоднорідні. Цінова стабільність здебільшого досягається в умовах, коли поєднуються інфляційне таргетування й відповідний політичний режим та інституціональна зрілість, що уможливлюють курсову гнучкість і сприяють фінансовому розвитку. Намагання підтримувати гібридний вибір у рамках трилеми вимагає нагромадження значних зовнішніх активів із контрциклічною метою, що потребує відповідного політичного режиму контролю за розподілом сировинної ренти.
Опис: Дослідження вибору країн у рамках трилеми не демонструє однозначних результатів щодо наслідків для цінової стабільності. Іншими словами, є ймовірність, що остання може забезпечуватись і за нижчого рівня монетарної автономії (плаваючі курси та фінансова відкритість), і за вищого (нижча курсова волатильність та обмеження на потоки капіталу). З огляду на дискусію про оптимальний монетарний режим для сировинних економік, аналіз вибору останніх у рамках трилеми не підтверджує, що фіксовані курси краще гарантують цінову стабільність. Водночас краще цінова стабільність забезпечується за нижчих рівнів монетарної автономії, тоді як курсова стабільність меншою мірою асоціюється з нижчими середніми інфляцією та її стандартним відхиленням для 66 країн, багатих на ресурси. З цього можна зробити висновок про неоднорідність сировинних економік, підтверджуючи результати попередніх досліджень, а також про важливість монетарного режиму, який обирається країною для досягнення цінової стабільності. Завдяки останньому вибір у рамках трилеми є результатом першого тією мірою, якою країна готова пристосовуватись до шоків, що їхній профіль випливає не тільки зі структури економіки, а й із позиціонування в рамках трилеми. Беручи до уваги позитивний вплив монетарної автономії низького рівня на цінову стабільність, виникає питання про структурні характеристики країн, які найбільшою мірою кореспондують із тим чи іншим рівнем зазначеної автономії. На підставі регресійного аналізу виявлено, що тривалість застосування інфляційного таргетування й фінансовий розвиток найкраще кореспондують із низьким рівнем монетарної автономії, тоді як структура експорту й економічна складність на неї не впливають. Це означає, що серед багатих на ресурси країн таргетери інфляції успішніше досягають цінової стабільності, маючи гнучкіші обмінні курси та вищу фінансову відкритість безвідносно до того, що остання послаблює монетарну автономію. Однак як група багаті на ресурси країни тяжіють до гібридного вибору в рамках трилеми. Такий вибір не гарантує кращого інфляційного результату в аспекті монетарної автономії, а в аспекті курсової стабільності – тільки частково. Отже, за потужного ефекту переносу намагання підтримувати обмежену курсову гнучкість також не гарантує цінової стабільності в довгостроковому періоді. Як наслідок, рух у бік політичного режиму та якості інститутів, котрі сприяють фінансовому розвитку, дасть змогу краще адаптуватись до шоків сировинних цін із допомогою плаваючих курсів, тим самим уможливлюючи цінову стабільність за нижчого рівня монетарної автономії.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/37660
Розташовується у зібраннях:Статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Козюк В. FU_18_07_007_uk.pdf678.89 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.