Цивільно-правове регулювання обігу цифрового контенту

Abstract

Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем присвячених цивільно-правовому регулюванню обігу цифрового контенту. Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена необхідністю розробки наукової концепції цивільно-правового регулювання обігу цифрового контенту, із виокремленням поняття цифрового контенту та визначенням його правової природи, обґрунтуванням доцільності впровадження до національного законодавства нового виду договірних відносин із постачання цифрових даних, характеристикою способів його здійснення, аналізом договірних зобов’язань у сфері обігу цифрового контенту за законодавством України та ЄС, а також встановленням відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання в умовах розвитку інформаційного суспільства та інтеграції України до єдиного цифрового ринку ЄС. Поставлені в дисертаційному дослідженні мета і завдання зумовили обрання відповідної структури роботи, що об’єднує три розділи, в яких розглядаються такі питання: поняття та правова природа цифрового контенту, договірні конструкції, що опосередковують обіг цифрового контенту, зміст договірних зобов’язань у сфері обігу цифрового контенту, постачання персональних даних, як виконання зустрічного зобов’язання кредитора у договорах про обіг цифрового контенту, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договорів, що опосередковують обіг цифрового контенту за законодавством України, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань у сфері обігу цифрового контенту в актах ЄС.3 У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано авторське вирішення наукового завдання, що полягає у всебічному дослідженні цивільно-правового регулювання обігу цифрового контенту, та сформульовано доктринальні та нормативні пропозиції щодо оновлення цивільного законодавства та удосконалення практики регулювання досліджуваних відносин в Україні. Зокрема, у Розділі І «Цифровий контент як об’єкт цивільних прав» виокремлено та охарактеризовано цифровий контент, як нове благо, з приводу якого виникають цивільні правовідносини. Приділено увагу питанню еволюції визначення поняття даних у законодавстві України, встановленню особливих ознак даних, що можуть бути предметом договорів за якими здійснюється обіг цифрового контенту. На підставі аналізу генези доктринальних та законодавчих підходів до правового регулювання обігу цифрових даних, сформоване авторське поняття цифрового контенту. Виокремлено способи здійснення постачання даних у цифровій формі за договорами, що опосередковують обіг цифрового контенту та обґрунтовано необхідність кваліфікувати електронне сховище даних, на яке було здійснено постачання цифрового контенту, як матеріальний носій інформації. Проаналізовано характерні властивості цифрового контенту на предмет його можливого віднесення як до однієї з існуючих категорій об’єктів цивільних прав, так і нематеріальних благ. Розглянуто можливість поширення на цифровий контент правового режиму речі та речових прав, зокрема права власності, та обґрунтовано доцільність до правовідносин постачання цифрового контенту застосовувати техніку юридичної фікції та кваліфіковувати цифровий контент як об’єкт речового права. Доведено необхідність покладення на постачальника обов’язку отримання ліцензії на використання цифрового контенту, що є об’єктом авторського права та суміжних прав. Запропоновано новелізувати законодавство України у сфері авторського права та суміжних прав, доповнивши його положеннями про вичерпання майнових авторських прав на цифровий контент. 4 У Розділі ІІ «Договірні зобов’язання у сфері обігу цифрового контенту за законодавством України та ЄС» обґрунтовано необхідність закріплення у Цивільному кодексі України договору постачання цифрового контенту, як окремого виду поіменованого договору з власним предметом, та іншими істотними умовами. Доведено неефективність застосування до правовідносин, об’єктом яких виступає цифровий контент положень про договори купівлі-продажу або надання послуг. Встановлено доцільність покладення додаткових інформаційних обов’язків на постачальника цифрового контенту у договорах, укладених із споживачами. Проаналізовано договірну конструкцію постачання цифрового контенту, виокремлено предмет договору, його істотні умови, здійснено характеристику сторін правовідношення, запропоновано класифікацію видів договору постачання цифрового контенту. Обґрунтовується необхідність застосування юридичної фікції та поширення на персональні дані, що передаються на підставі договору постачання цифрового контенту правового режиму майна. У Розділі ІІІ «Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань у сфері обігу цифрового контенту» встановлена доцільність обмеження застосування положень Глави 51 ЦК України щодо реалізації права одержувача на припинення зобов’язання шляхом односторонньої відмови у випадку надання цифрового контенту на безоплатній основі. Здійснено оцінку необхідності закріплення у договірних зобов’язаннях із обігу цифрового контенту за участю споживача відповідальності постачальника за недоліки, незалежно від наявності його вини. У дисертаційному дослідженні значне місце відводиться правозастосовній практиці, виявленню проблем правового регулювання та шляхів їх вирішення, аналізу перспективного законодавства у цій сфері. Результатом цього стала розробка науково обґрунтованих пропозицій теоретичного та практичного характеру, направлених, зокрема на усунення недоліків правозастосування та удосконалення чинного законодавства України, які мають ознаки наукової новизни. 5 У дисертації уперше: 1) визначено авторське поняття цифрового контенту, під яким слід розуміти об’єкт цивільних правовідносин, сукупність даних, що створюються, генеруються, постачаються та зберігаються у цифровій формі, за винятком даних, які виступають предметом договорів у сфері надання: фінансових, правових, фінансово-консультаційних та медичних послуг у електронній формі, послуг, що забезпечують електронне з’єднання, азартних ігор; 2) обґрунтовано необхідність впровадження у національне законодавство поруч із поняттям цифрового контенту поняття товарів із цифровими елементами як рухомих речей, що містять у собі цифровий контент чи цифрову послугу, або пов’язані із їх використанням таким чином, що їх відсутність зумовила б неможливість виконання даним товаром основних функцій; 3) доведено необхідність застосування терміну «постачання» до понятійного виокремлення договорів, за якими здійснюється обіг цифрового контенту; 4) визначено, що цифровий контент виступає цифровим записом нематеріального блага у вигляді твору (аудіо-, відео-), який охороняється законодавством в сфері авторського права, що зумовлює поширення на цифровий контент майнових та особистих немайнових прав автора; 5) розроблено авторське поняття договору постачання цифрового контенту як договору, відповідно до якого одна сторона (постачальник) забезпечує або зобов’язується забезпечити іншій стороні (одержувачу) доступ до цифрового контенту, або надання такого цифрового контенту для завантаження на персональний технічний пристрій, а інша сторона (одержувач) зобов’язується оплатити відповідну винагороду; 6) виокремлено істотні умови договору постачання цифрового контенту, зокрема: предмет, із визначенням функцій цифрового контенту, ціни (для відплатних договорів) та положення про використання постачальником персональних даних одержувача у комерційних цілях, строк виконання зобов’язання, тобто період у часі протягом якого постачальник на постійній основі забезпечуватиме доступ одержувачу до цифрових даних, або вказівка на визначену кількість разів завантаження цифрового контенту на персональний технічний пристрій одержувача, чи одноразового його надсилання на вказану одержувачем електронну пошту; 7) обґрунтовано доцільність термінологічного визначення кредитора і боржника у договірних зобов’язаннях у 6 сфері обігу цифрового контенту як одержувача цифрового контенту (фізична особа, в тому числі споживач, або юридична особа, котра зобов’язується сплатити ціну або вчинити іншу дію на користь кредитора) та постачальника цифрового контенту (фізична або юридична особа, котра забезпечує чи зобов’язується забезпечити доступ до цифрового контенту, або надати такий цифровий контент для завантаження); 9) аргументовано доцільність закріплення як істотної умови відплатного договору постачання цифрового контенту положення про монетизацію та можливість подальшого використання персональних даних одержувача постачальником цифрового контенту; 10) запропоновано під належним виконанням постачальником власних договірних зобов’язань розуміти передання цифрового контенту, визначеного умовами договору постачання цифрового контенту в обумовлені строки одержувачу, або зазначеному ним віртуальному серверу, чи матеріальному пристрою, непідконтрольному постачальнику; 11) обґрунтовано необхідність забезпечення одержувачу цифрового контенту права відмовитись від договору, і вимагати повернення сплаченої грошової суми, та припинення будь-якого використання його персональних даних, у випадку невиконання постачальником зобов’язання із надання негайного доступу до цифрового контенту, після укладення договору, та його непостачання протягом додатково визначеного одержувачем строку. В дисертації удосконалено: 1) поняття електронної (цифрової) інформації, як даних, в тому числі аудіовізуальних, музичних творів (з текстом або без тексту), комп’ютерних програм, фонограм, відеограм, програм (передач) організацій мовлення, цифрова форма яких придатна для зчитування і відтворення за допомогою технічного пристрою, та які можуть існувати, і (або) зберігатися у вигляді цифрових записів у базі даних на зберігаючи пристроях комп’ютерів, серверів у мережі Інтернет, тощо, а також процесу передачі цифрових даних, що транслюються у режимі потокового мультимедіа або ретранслюються з використанням мережі Інтернет; 2) визначення цифрової послуги як послуги, що уможливлює створення, обробку та зберігання цифрового контенту, поширення або будь-яку іншу взаємодію із даними у цифровій формі, що були створені чи 7 завантажені її користувачами; 3) положення про правову природу цифрового контенту, яка незалежно від форми вираження має речово-зобов’язальний характер, з віднесенням цифрового контенту до речей та поширення на нього правового режиму об’єкта права власності, що є проявом застосування юридичної фікції; 4) визначення ознак договору постачання цифрового контенту як двостороннього та відплатного, у випадку покладення на одержувача обов’язку сплатити встановлену у договорі ціну, або надати свої персональні дані, за винятком необхідності їх передання виключно для здійснення постачання цифрового контенту, без мети використання постачальником у жодних інших цілях; 5) положення про те, що у разі надання цифрового контенту в умовах діючої маркетингової стратегії постачальника, з метою ознайомлення одержувача із цифровим контентом, без вимоги виконання будь-якого зустрічного зобов’язання, договір постачання цифрового контенту є одностороннім та безвідплатним; 6) конструкцію договору постачання товарів із цифровими елементами, за яким постачання цифрового контенту є додатковим зобов’язанням та вважається безвідплатним; 7) наукову позицію про предмет договору постачання цифрового контенту, яким виступатиме сам цифровий контент, а процес його постачання є похідним обов’язком постачальника, виконання якого уможливлює забезпечення користування даними у цифровій формі одержувачем; 8) положення про обов’язки постачальника за договорами, що опосередковують постачання цифрового контенту, серед яких: а) постачати цифровий контент; б) передати одержувачу право власності на матеріальний носій даних, що містить цифровий контент; в) забезпечити відповідність цифрового контенту умовам договору; г) гарантувати можливість використання цифрового контенту згідно з умовами договору; д) разом із цифровим контентом передавати одержувачу необхідні документи; 9) необхідність закріплення у Законі України «Про захист персональних даних» положення, що дозволяє монетизувати використання персональних даних у договорах, укладених в мережі Інтернет; 10) науковий підхід до критеріїв пропорційності зменшення ціни договору постачання цифрового, якими є: 1) співвідношення ринкової вартості цифрового контенту належної якості на момент укладення договору та ціни договору; 8 2) співвідношення ринкової вартості аналогічного цифрового контенту належної якості та цифрового контенту з недоліком; 3) співвідношення витрат постачальника на обслуговування програмного та апаратного забезпечення, що уможливлює постачання цифрового контенту за строковим договором, та цифрового контенту з недоліком. У дисертації дістали подальшого розвитку: 1) позиція про доцільність розмежування поняття цифрового контенту, як даних у цифровій формі, та цифрової послуги, як додаткового виконання постачальником своїх договірних зобов’язань з метою створення, редагування, та/або зберігання такого цифрового контенту; 2) виокремлення способів постачання цифрового контенту, серед яких: цифрова трансмісія даних, закодованих у дискретні сигнальні імпульси та розміщених на зовнішніх матеріальних носіях інформації; завантаження цифрових даних одержувачами на їх персональні технічні пристрої; надсилання даних у формі стрімінгу он-лайн; будь-який інший спосіб, доступний для отримання цифрових даних; 3) обґрунтування необхідності окремого нормативно-правового регулювання договірних відносин постачання цифрового контенту, договорів купівлі-продажу, договорів у сфері надання послуг та застосування норм Глави 54 ЦК України до правовідносин купівлі-продажу товарів із цифровими елементами; 4) положення про застосування за аналогією ст. 768 ЦК України до правовідносин хостингу програмного забезпечення, що з часом (значно меншим ніж визначено у договорі) втратило свою функціональність, і зумовило псування електронного пристрою одержувача, та закріплення у законодавстві права одержувача вимагати: заміни цифрового контенту, якщо це можливо; відповідного зменшення розміру плати за користування контентом; безоплатного усунення недоліків цифрового контенту або відшкодування витрат на їх усунення; розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їхнього використання: у правотворчій діяльності – висновки та пропозиції, зроблені в результаті проведення дисертаційного дослідження, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України у сфері обігу цифрового контенту. Дисертаційне 9 дослідження містить низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право та суміжні права», Закону України «Про захист прав споживачів»; правозастосовній діяльності – шляхом застосування запропонованих рекомендацій і висновків в практичній діяльності суб’єктів надання послуг з постачання цифрового контенту, судових органів, а також щодо захисту цивільних прав та обов’язків суб’єктів договірних відносин з постачання цифрового контенту при наданні юридичних послуг та консультацій; в навчальному процесі – основні теоретичні положення, рекомендації практичного характеру стосовно вдосконалення цивільного законодавства, що висвітлені в дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі Західноукраїнського національного університету. The dissertation is a complex research of theoretical and practical problems devoted to сivil regulation of the supply of digital content. The urgency of the dissertation is due to the need to develop a scientific concept of сivil regulation of the supply of digital content, with the separation of the definition of digital content and determining its legal nature, substantiation of expediency of introduction to the domestic legislation of a new type of contractual relations on supply of digital data, characteristics of the methods of its implementation, analysis of contractual obligations in the field of digital content circulation under the legislation of Ukraine and the EU, as well as establishing responsibility for non-compliance or improper performance of contractual obligations in the context of the development of the information society and Ukraine’s integration into the EU digital single market. The goals and objectives set in the dissertation research led to the choice of the appropriate structure of work, which combines three sections, which address the following issues: the concept and legal nature of digital content, contractual structures that mediate the circulation of digital content, the content of contractual obligations in the field of digital content circulation, supply of personal data as fulfillment of the counter-obligation of the creditor in contracts for the supply of digital content, liability for non-performance or improper performance of contracts that mediate the circulation of digital content under the laws of Ukraine, liability for non-performance or improper performance of contractual obligations in the field of circulation of digital content in EU legislation. The dissertation provides a theoretical generalization and offers an author’s solution to the scientific problem, which is a comprehensive study of civil regulation of the supply of digital content, and formulates doctrinal and regulatory proposals to update civil law and improving the practice of regulating the studied relations in Ukraine. 11 In particular, Section I «Digital content as an object of civil rights» identifies and characterizes digital content as a new good for which civil relations arise. Attention is paid to the issue of evolution of the definition of data in the legislation of Ukraine, the establishment of special features of data that may be the subject of contracts for the supply of digital content. Based on the analysis of the genesis of doctrinal and legislative approaches to the legal regulation of digital data, the author’s concept of digital content is formed. The methods of data supply in digital form under agreements that mediate the circulation of digital content are identified and the need to qualify the electronic data warehouse to which the digital content was supplied as a tangible medium is substantiated. The characteristic properties of digital for its possible classification as one of the existing categories of objects of civil rights and intangible assets content are analyzed. The possibility of distribution of legal regime of things and property rights, including ownership to digital content is considered. The expediency of applying the technique of legal fiction to the legal relations of digital content supply and qualifying digital content as an object of property law is substantiated. The need for the provider to obtain a license to use digital content that is subject to copyright and related rights has been proven. It is proposed to amend the legislation of Ukraine in the field of copyright and related rights, supplementing it with provisions on the exhaustion of property copyrights for digital content. Section II «Contractual obligations in the field of digital content circulation under Ukrainian and EU law» substantiates the need to enshrine in the Civil Code of Ukraine a contract for the supply of digital content as a separate type of named contract with its own subject, and other essential conditions. The inefficiency of application the provisions, which regulate the contracts of sale or services to legal relations of digital content supplying has been proved. The expediency of imposing additional information responsibilities on the provider of digital content in contracts concluded with consumers has been established. The contractual design of digital content supply is analyzed, the subject of the contract, its essential conditions are singled out, the characteristics of the parties of the 12 legal relationship are made, the classification of types of digital content supply contract is proposed. The necessity of application of legal fiction and distribution on the personal data transferred on the basis of the contract of supply of digital content of a legal mode of property is proved. Section III «Liability for non-performance or improper performance of contractual obligations in the field of digital content supply» establishes the expediency of limiting the application of the provisions of Chapter 51 of the Civil Code of Ukraine on exercising the recipient’s right to terminate the obligation by unilateral refusal in case of the supply of digital content free of charge. An assessment of the need for implementation the supplier’s liability for defects, regardless of his fault in contractual obligations for the circulation of digital content with the participation of the consumer has been made. In the dissertation research a significant place is given to law enforcement practice, identification of problems of legal regulation and ways to solve them, analysis of promising legislation in this area. The result was the development of scientifically grounded proposals of a theoretical nature, as well as practical, aimed, in particular, at eliminating the shortcomings of law enforcement and improving the current legislation of Ukraine, which have signs of scientific novelty. In the dissertation for the first time: 1) the author’s concept of digital content is defined, which should be understood as an object of civil law, a set of data created, generated, supplied and stored in digital form, except for data that are subject to contracts in the field of: financial, legal, financial consulting and medical services in electronic form, services providing electronic connection, gambling; 2) substantiated the need to introduce into domestic legislation along with the concept of digital content the concept of goods with digital elements as tangible movables that contain digital content or digital service, or related to their use in such a way that their absence would make it impossible to perform this product’s main functions; 3) proved the need to apply the term «supply» to the conceptual separation of contracts under which the circulation of digital content; 4) it is determined that digital content is a digital recording of intangible assets in the form of a 13 work (audio, video), which is protected by copyright law, which leads to the extension of digital content of property and personal non-property rights of the author; 5) developed the author’s concept of the contract for the supply of digital content as a contract under which one party (supplier) provides or undertakes to provide the other party (recipient) access to digital content, or providing such digital content for download to a personal technical device, and the other the party (recipient) undertakes to pay the appropriate remuneration; 6) the essential terms of the contract for the supply of digital content, in particular: the subject, defining the functions of digital content, prices (for remuneration contracts) and provisions on the use of personal data by the recipient for commercial purposes, the term of the obligation, ie the period during which the supplier will provide the recipient with access to digital data on a permanent basis, or an indication of a certain number of times of downloading digital content to the recipient’s personal technical device, or sending it once to the e-mail specified by the recipient; 7) the expediency of terminological definition of the creditor and the debtor in the contractual obligations in the field of digital content as a recipient of digital content (individual, including consumer, or legal entity that undertakes to pay the price or take other action in favor of the creditor) and a digital content provider (a natural or legal person who provides or undertakes to provide access to digital content, or to provide such digital content for download); 9) the expediency of fixing the provision on monetization as an essential condition of a paid contract for the supply of digital content and the possibility of further use of the recipient’s personal data by the digital content supplier is argued; 10) it is suggested that the supplier properly fulfills its contractual obligations to understand the transfer of digital content specified in the terms of the contract for the supply of digital content to the recipient or the specified virtual server or material device, uncontrolled supplier; 11) substantiated the need to ensure the recipient of digital content the right to withdraw from the contract and demand a refund, and termination of any use of his personal data, in case of failure of the provider to provide immediate access to digital content after the contract, and its non-delivery within the term additionally determined by the recipient. The dissertation improves: 1) the concept of electronic (digital) information as data, including audiovisual, musical works (with or without text), computer programs, 14 phonograms, videograms, programs (programs) of broadcasting organizations, the digital form of which suitable for reading and reproducing by a technical device, and which may exist and (or) be stored in the form of digital records in a database on storage devices of computers, servers on the Internet, etc., as well as the process of digital data transmission in the mode of streaming multimedia or retransmitted using the Internet; 2) the definition of a digital service as a service that enables the creation, processing and storage of digital content, distribution or any other interaction with data in digital form that have been created or downloaded by its users; 3) provisions on the legal nature of digital content, which, regardless of the form of expression, has a binding nature, with the attribution of digital content to things and the extension of the legal regime of the object of ownership, which is a manifestation of legal fiction; 4) defining the features of the contract for the supply of digital content as bilateral and remunerative, in the case of imposing on the recipient the obligation to pay the contract price, or provide personal data, except for the need to transfer them exclusively for the supply of digital content. no other purposes; 5) the provision that in case of providing digital content in the current marketing strategy of the supplier, in order to acquaint the recipient with digital content, without requiring any counter-obligation, the contract for the supply of digital content is unilateral and free of charge; 6) construction of a contract for the supply of goods with digital elements, under which the supply of digital content is an additional obligation and is considered gratuitous; 7) a scientific position on the subject of the contract for the supply of digital content, which will be the digital content itself, and the process of its supply is a derivative responsibility of the supplier, the implementation of which allows the use of digital data by the recipient; 8) provisions on the obligations of the supplier under contracts that mediate the supply of digital content, including: a) supply digital content; b) transfer to the recipient the right of ownership of the tangible data carrier containing digital content; c) ensure compliance of digital content with the terms of the contract; d) guarantee the possibility of using digital content in accordance with the terms of the agreement; e) together with digital content to transmit the necessary documents to the recipient; 9) the need to enshrine in the Law of Ukraine «On Personal Data Protection» a provision that allows the monetization of the use of personal data in contracts concluded on the Internet; 15 10) a scientific approach to the criteria of proportionality of reducing the price of a digital supply contract, which are: 1) the ratio of the market value of digital content of appropriate quality at the time of the contract and the contract price; 2) the ratio of the market value of similar digital content of good quality and digital content with a defect; 3) the ratio of costs of the supplier for the maintenance of software and hardware that allows the supply of digital content under a fixed-term contract, and digital content with a defect. The dissertation was further developed: 1) the position on the expediency of distinguishing between the concept of digital content as data in digital form and digital service as an additional fulfillment by the provider of its contractual obligations to create, edit and / or store such digital content; 2) identification of methods of digital content delivery, including: digital transmission of data encoded in discrete signal pulses and placed on external material media; downloading digital data by recipients to their personal technical devices; sending data in the form of streaming online; any other method available for obtaining digital data; 3) substantiation of the need for separate regulatory and legal regulation of contractual relations for the supply of digital content, sales contracts, contracts in the field of services and application of Chapter 54 of the Civil Code of Ukraine to legal relations of purchase and sale of goods with digital elements; 4) provisions on the application by analogy with Art. 768 of the Civil Code of Ukraine to the legal relationship of software hosting, which over time (much less than specified in the contract) lost its functionality, and caused damage to the electronic device of the recipient, and enshrined in law the right of the recipient to require: replacement of digital content; a corresponding reduction in the amount of payment for the use of content; free elimination of shortcomings of digital content or reimbursement of costs for their elimination; termination of the contract and compensation for damages caused to him. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of their use: in law-making - conclusions and proposals made as a result of dissertation research, aimed at improving the current legislation of Ukraine in the field of digital content. The dissertation research contains a number of proposals for amendments to the Civil Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights», the Law of Ukraine «On Consumer Protection»; law enforcement activities - by applying the proposed recommendations and 16 conclusions in the practice of entities providing digital content, judicial authorities, as well as the protection of civil rights and obligations of the parties to the contract for the supply of digital content in the provision of legal services and advice ; in the educational process -the main theoretical provisions, recommendations of a practical nature for the improvement of civil law, covered in the dissertation can be used in the educational process educational process of the West Ukrainian National University.