Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/42228
Назва: ДО ПИТАННЯ ПРО СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АНТИЄВРЕЙСЬКОГО ПОГРОМНОГО РУХУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У 1917–1921 РОКАХ
Автори: Микола, ЛАЗАРОВИЧ
Ключові слова: єврейська меншина
антисемітизм
погроми
жертви
покарання
Дата публікації: 2021
Бібліографічний опис: ЛАЗАРОВИЧ, М. . (2021). ДО ПИТАННЯ ПРО СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АНТИЄВРЕЙСЬКОГО ПОГРОМНОГО РУХУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У 1917–1921 РОКАХ. ГУМАНІТАРНІ СТУДІЇ : ІСТОРІЯ ТА ПЕДАГОГІКА, (1), 44–61. вилучено із http://gsip.wunu.edu.ua/index.php/gsipua/article/view/13
Короткий огляд (реферат): Проаналізовано стан наукового розроблення проблеми єврейських погромів на території України під часНаціонально-визвольних змагань 1917–1921 рр.Ця проблематика надзвичайно складна для вивчення, оскільки спричинена сукупністю історичних стереотипів, соціально-економічних суперечностей та антаґонізмів. Тому означені події необхідно розглядати у контексті непростих об’єктивних обставин, що склалися в одному з найбільш критичних періодів української історії. Мета статті – аналіз й систематизація історіографії проблеми антиєврейського погромного руху на території України у 1917–1921 рр. Для цього необхідно дослідити наукові праці, в яких ідеться про причини й передумови єврейських погромів в Україні, їхні наслідки і сили, причетні до погромного руху, основні нормотворчі та інституційні заходи, здійснювані урядовими структурами для забезпечення права на життя. Аналіз джерельної бази дослідження засвідчив зростання інтересу науковців до вивчення окресленої проблеми. Вона представлена значною кількістю праць, переважно статтями, в яких більшою чи меншою міроюрозкрито низку аспектів цього складногоявища. Ставлення української влади до єврейських по­громів було неґативним. Вона намагалася боротися проти цього зла всіма доступними засобами, зокрема, шляхом нормотворчого та інституційного забезпечення проблеми, застосування військової сили й запровадження різного роду покарань, у т. ч. смертної кари, стосовно погромників, надання матеріальної допомоги постраждалим тощо. Ефективність таких дій, хоч і була детермінована складними умовами воєнного часу та анархії, все ж забезпечувала позитивні результати. Головний висновок аналізу окреслених трагічних подій полягає в усвідомленні того, що всі національні конфлікти, які виникають між народами, їхніми групами чи окремими індивідами, потрібно вирішувати шляхом переговорів і взаємних компромісів. З огляду на це, лише формування дієвої концепції державної етнополітики дасть змогу забезпечити гармонійне поєднання інтересів титульної нації й іноетнічного населення. Перспективи подальших досліджень проблеми антиєврейського погромного руху на території України у 1917–1921 рр. полягають у тому, що її слід проаналізувати з погляду сьогоднішнього часу. Адже Росія як тоді, так і тепер прагне впливати на Україну різними шляхами, в т. ч. використовуючи масштабну дезінформацію, відверту брехню, підтасування фактів, очорнення української державності перед світом.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/42228
Розташовується у зібраннях:Статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
5.pdf684.1 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.