ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ ШКОЛИ: ВИКЛИКИ ЧАСУ

Abstract

В статті зазначається, що сучасний перехід освіти з традиційної на дистанційну вносить зміни в формат освітньої діяльності закладів вищої освіти. Впроваджуються нові методи, способи, прийоми її організації, а педагоги постають перед новими вимогами щодо ефективної реалізації своєї майстерності, підвищення власної професійної мобільності. Виокремлені оновлені завдання, котрі вимагають підготовки педагогічних кадрів до використання інформаційних технологій у професійній діяльності закладів вищої освіти за умов дистанційної освіти, а саме: а) вивчення загальних основ інформаційних технологій, розвиток ключового рівня інформаційної компетенції викладача; б) засвоєння інформаційних технологій, специфічних для тієї предметної галузі, яка відповідає спеціальності викладача; в) знань загальної теорії та методики використання засобів інформаційних технологій у професійній педагогічній діяльності; г)підготовка до використання у процесі навчання спеціально орієнтованих на певний предмет засобів інформаційних технологій. В основі програм дистанційного навчання лежить модульний принцип, який полягає у тому, що кожна окрема дисципліна за змістом складається з декількох незалежних навчальних модулів (тем). Відповідно до цього кожна навчальна дисципліна містить такі частини: змістовну (електронний варіант лекцій); закріплюючу (практичні заняття); контролюючу (тести і творчі завдання). При цьому викладачі навчаються ефективно розробляти авторські дистанційні курси, розміщати навчальні матеріали (тексти лекцій, завдання до практичних / лабораторних та самостійних робіт; додаткові матеріали, а також відео, аудіо і презентаційні матеріали у різних форматах та через додаткові плагіни, автоматично формувати тести, додавати нові ресурси курсу). Також в процесі дослідження виявлено, що науково-педагогічним працівникам необхідно: формувати знання, вміння і навички у сфері мережевої культури; навчати студентів стратегіям і тактикам взаємодії з носіями та джерелами нових для нього знань, оволодівати навичками двосторонньої комунікації з великою кількістю користувачів, діяльність яких відстежується і контролюється; вивчати нові інформаційні технології, які є специфічними для тієї предметної галузі, яка відповідає спеціальності викладача; створювати простір для вдосконалення своєї професійної діяльності та розробки інноваційних методів; розробляти варіативні методики з дистанційного навчання осіб з різними рівнями здібностей, віком і потребами.