Українська ментальність та її культурно-психологічні координати

Abstract

Держава, церква та освіта – основні соціальні мегачинники консолідації суспільства, конструктивно-перетворювальна дія яких першочергово залежить від повноти повсякденного урахування здобутого досвіду минулих поколінь, котрий так чи інакше кристалізований у національних формах ментальності. Доводиться, що ментальність є продуктом історично-вітального поступу народу, відображає життєствердний, безпосередньо-процесуальний, пласт національної культури. Тому вона, хоч феноменально й пов’язана з духовністю, культурою і буттям (предметною реальністю), все ж цілком не належить жодній із цих сфер вселенського Універсуму, а є феноменом духовно-оречевленим, культурно-психологічним. Це – й колективне несвідоме, й соціальний характер, й індивідуальність етносу. В пропонованому дослідженні українська ментальність висвітлюється в культурно-психологічному змістовому обрамленні, а це означає, що саме вона глибинно спричинює вироблення, трансляцію і відтворення біопсихічних програм поведінки, прийнятих проектів діяльності, ситуативних моделей спілкування, канонічних взірців учиняння, а відтак стимулює або гальмує своєчасну з’яву нових смислів, значень, соціальних кодів та вітальних цінностей, за допомогою яких передається від покоління до покоління зростаюча лавина соціального досвіду. Обґрунтовується винятково насичений духовний контекст українства, котрому, попри широкі обрії доброчинності і чуттєвості, бракує холодної розсудливості та державницького альтруїзму. Констатується несумісність комуно-насильницьких ідеалів і принципів із стрижневими рисами українського менталітету й, зокрема, неадекватність усталеної освітньої моделі середньої і вищої школи етнонаціональним рисам та особливостям соцієнтальної психіки народу. Описується наукова програма “Школа ментальності”, реалізація якої передбачає експериментальне впровадження інноваційної системи модульно-розвивального навчання і дає змогу здійснювати соціокультурну переорієнтацію життєдіяльності навчально-виховних закладів на засадах принципів ментальності, духовності, розвитковості і модульності. Розглядаються проблеми і перспективи проведення в Україні фундаментальних експериментів у сфері освіти та соціально-психологічні умови зосередження позитивного потенціалу українського менталітету на актуальних завданнях побудови відкритого громадянського суспільства.