Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/7406
Назва: Теорія освітньої діяльності як метасистема
Автори: Фурман, Анатолій Васильович
Ключові слова: сфера освіти, культура, розвиток, інноваційна освіта, освітня діяльність, теоретична система, метатеорія, наукова рефлексія, методологічний синтез, соціально-культурна парадигма, модульно-розвивальна оргсистема, культуротворення, самотворення Я, соціально-культурно-психологічний зміст, повний функціональний цикл освітнього процесу, учіння, навчання, виховання, соціальне розуміння, суб’єкт, особистість, індивідуальність, універсум, механізми занурення-вивільнення, освітня задача, розвивальний модуль, змістовий модуль, дидактичний модуль, навчальний модуль, процесуальний модуль, модулі знань, умінь, норм і цінностей, світоглядні універсалії, освіченість, грамотність, підготовленість, компетентність, вихованість, розвивальна взаємодія, самопізнання, самоповага, самоствердження, самореалізація, освітні технології, соціальне спілкування
Дата публікації: 2001
Видавництво: Психологія і суспільство, 2001, №3, С. 105-144, ТАНГ
Короткий огляд (реферат): Уперше освітня діяльність обґрунтовується як складна теоретична система, що пояснює дію основних механізмів культурної з’яви людини як суб’єкта, особистості, індивідуальності та універсума під час проживання кожним учасником інноваційного навчання повного функціонального циклу модульно-розвивального процесу – занурення і вивільнення, а також розкриває принципи і закономірності групового та індивідуального творення соціально-культурно-психологічного змісту кращого етнонаціонального досвіду (корисні предмети і наукові знання, добрі взаємостосунки і норми-правила, духовні продукти та особистісні вартості тощо). Подається методологічне обґрунтування освітньої діяльності як метатеорії, по-перше, на трьох рівнях розгляду засад достовірності науки (теоретичний, методологічний, філософський); по-друге, на тлі наукових здобутків теорій навчальної, учбової і педагогічної діяльності; по-третє, на основі визначення самобутньої низки світоглядних універсалій нової теорсистеми (ідеї, принципи, канони, категорії); по-четверте, на змістовому фундаменті актуалізації повного спектру соціокультурних форм презентації у процесі навчання загальнолюдського досвіду (добування знань – самопізнання, збагачення майстерності – самоповага, поширення доброчинності – самоствердження, творення довкілля, взаємин і власного Я - самореалізація), і, по-п’яте, з перспективою досягнення кожним основних соціально-психологічних рівнів освіченості (гуманітарна і практична грамотність, теоретична і проектна підготовленість, інтелектуальна і морально-етична компетентність, ситуативна і вчинкова вихованість). У такий спосіб визначається мета пропонованої теорії – забезпечити розуміння освітньої діяльності в історично різних формах її функціонування, котрі освітньо організуються в реально-ідеальний простір відмінного соціально-культурно-психологічного змісту, який і забезпечує на індивідуальному і груповому рівнях реалізацію ментального потенціалу учасників соціальної життєактивності (поведінка, діяльність, спілкування, вчиняння).
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/7406
ISSN: 1810-2131
Розташовується у зібраннях:Статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
3_2001.pdf643.8 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.