Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/7429
Назва: | Село - духовне серце України |
Автори: | Фурман, Анатолій Васильович |
Дата публікації: | 2010 |
Видавництво: | Психологія і суспільство, 2010, №4, С. 8-11, ТНЕУ |
Короткий огляд (реферат): | Українська нація, здобувши у серпні 1991 року омріяну віками державну незалежність, на сьогодні вийшла з дитячого ігрового майданчика у розумінні справжнього призначення суспільства, влади і “братніх обіймів” сусідніх держав, проте не досягнула вершини свого благодатного розвитку – ще не стала політичною нацією, для якої священним у найвищому змісті цього слова, а відтак єдиносущим і безальтернативним, є багатоголосий – від окремого громадянина до вселюдного усуспільненого загалу і навпаки – акт українотворення. Саме до його діяльних культуродайних напрямків, здавалося б, мали долучитися всі – і зверхники, й достойники, і представники народних мас. Натомість трикутник “державна влада – публічна політика – громадянське суспільство” у справі побудови Єдиного Українського Дому більше нагадує персонажів байки Леоніда Глібова “Лебідь, Щука і Рак”: одна зорієнтована у захмар’я дивідендів од власного владарювання, інша розриває, якщо не четвертує, живий світоглядний простір українства заїждженими і давно скомпрометованими ідеологемами, відкидаючи “свіжомолоду буденність” у змертвіле трагічне минуле, а третє майже безпорадно продовжує стояти на колінах перед традиційно ненаситною владою, упокорено слідуючи її командам. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/7429 |
ISSN: | 1810-2131 |
Розташовується у зібраннях: | Статті |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
4_2010.pdf | 204.56 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.