Економічні науки /2. Зовнішньоекономічна діяльність

Пробоїв О.А., канд.екон.наук, доцент кафедри

міжнародної економіки, маркетингу і менеджменту

Данилюк Я.М., студентка 4 курсу

Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту ТНЕУ

Подолання кризових явищ у економіці шляхом участі України в міжнародному економічному співробітництві

Постановка проблеми. Напружена політична ситуація в Україні і сучасний стан розвитку національної економіки, наближений до економічного колапсу, визначають необхідність залучитись підтримкою інших держав для стабілізації ситуації на Сході країни й вирішення серйозних економічних проблем шляхом проведення структурних реформ в усіх сферах державного управління. Саме різноманітні форми участі України в міжнародному економічному співробітництві дозволять нашій державі в епоху глобалізації і посилення інтеграційних процесів стати повноправним членом світової спільноти, а також допоможуть їй подолати певні економічні й політичні негаразди. За участю експертів різних міжнародних організацій, наша держава матиме можливість системно й різнопланово розробити й реалізувати зовнішньополітичний курс, використати професійний досвід інших держав у сфері міжнародного економічного співробітництва, залучити іноземні інвестиції й активніше приймати участь у розвитку зовнішньої торгівлі, реалізовувати спільні проекти та проводити інші акції економічного спрямування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій . Дослідженню проблем участі України в міжнародному економічному співробітництві присвячені праці таких відомих науковців й практиків: Ф. Барановського, А. Гальчинського, В. Геєця, Н. Коваль, А. Кудряченко, М. Михальченко, О. Сороковського та ін.

Постановка завдання. Метою дослідження є з’ясування суті поняття «міжнародне економічне співробітництво», аналіз основних форм участі України у міжнародній економічній співпраці для подолання власних політичних й економічних негараздів й наближення до європейських цінностей.

Виклад основного матеріалу. Міжнародне економічне співробітництво - це об’єктивний процес розвитку економічних і науково-технічних зв’язків між окремими країнами й групами країн, що відкривають перед учасницями нові можливості й допомагають долати окремі проблеми, однак вимагають від них дотримуватись певних правил й стандартів поведінки.

Вирішення Україною важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, так як на даному етапі її розвитку існуючі проблеми не співставимі з фінансовими й ресурсними можливостями, зруйнованим промисловим потенціалом, низьким екстенсивним рівнем розвитку сільського господарства, падінням рівня ВВП на душу населення й скороченням рівня доходів, зростанням споживчих цін й темпів інфляції, збільшенням безробіття, посиленням міграційних тенденцій.

За рейтингами багатьох міжнародних агентств, Україна є найбіднішою країною Європи і під номером один серед країн на грані дефолту [5]. Рейтинги відомих міжнародних агентств і організацій стверджують про те, що Україна наразі перебуває за багатьма економічними показниками серед країн «третього світу», причому найбільш відсталих [4].

Отже, межуючи з високорозвиненими європейськими країнами, Україна прагне до європейських цінностей і стилю життя, однак за економічними, політичними, соціальними, культурними чинниками відповідає рівню слаборозвинених країн і самостійно впоратись із зазначеними проблемами вона не в змозі, що потребує проведення системних реформ і залучення значних фінансових ресурсів, а також врахування світового досвіду становлення і розвитку інших країн. З огляду на це, участь нашої держави у міжнародному економічному співробітництві на основі норм і принципів міжнародного права є досить важливою. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з країнами світу, міжнародними організаціями є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного характеру [1,с.35].

Проведення структурних реформ в рамках формування ринкової економіки буде більш результативним, якщо країна інтегрується у світовий економічний простір, використовуючи різноманітні форми економічного співробітництва (обмін капіталами, технологіями, знаннями), а також широко запроваджуючи усі можливі форми транскордонного виробничого співробітництва у різних галузях і сферах діяльності.

Розвиток такого співробітництва на міжнародному рівні базується на об’єктивній необхідності країн у формуванні міжнародних економічних зв’язків й взаємній зацікавленості всіх учасників у їх розвитку на основі організаційних і правових механізмів, які дозволять організувати і здійснити відповідні дії [2,с.124].

Набуття Україною у травні 2008 року членства в СОТ зробило її рівноправним партнером на світових товарних ринках. Як наслідок, було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Аналізуючи зовнішньоторговельну діяльність України у 2015 році, можна зауважити, що у структурі та ефективності міжнародної торгівлі є позитивні зміни, так як відбулась переорієнтація торгівлі з російського ринку на європейський. Можна було б вважати, що такі зміни – це результат очікуваного зближення України та країн Європейського Союзу. Однак, слід також не забувати про втрати для економіки нашої держави від згортання торгівлі з Російською Федерацією. Так, за показниками першої половини 2015 р. (січень-серпень) торгівля товарами відзначалась такими теденціями [3]:

– експорт товарів: 37679,5 млн. дол. США (93,2% від показника за аналогічний період 2014 р.);

– імпорт товарів 36513,6 млн. дол. США (76,5% від показника за аналогічний період 2014 р.);

– сальдо торгівлі товарами +1165,8 млн. дол. США (за 1 півріччя 2015р. -7396,6 млн. дол. США).

Зовнішня торгівля послугами за 1 півріччя 2015 р. характеризувалась наступними показниками [3]:

– експорт послуг: 5957,8 млн. дол. США (89,3% від показника за аналогічний період 2014 р.);

– імпорт послуг 2784,7 млн. дол. США (81,0% від показника за аналогічний період 2014 р.);

– сальдо торгівлі послугами +3173,0 млн. дол. США (за 1 півріччя 2014 р. +3439,2 млн. дол. США).

Аналізуючи вищезазначені дані бачимо, що порівняно з аналогічним періодом 2014 року, у 2015 році в Україні експорт товарів знизився на 6,8 %, але імпорт скоротився ще відчутніше – на 23,5% (що тісно пов’язано зі зниженням купівельної спроможності економіки загалом та населення зокрема), а це і забезпечило позитивне сальдо обсягів зовнішньої торгівлі нашої держави за аналізований період. Обсяг експорту товарів до країн Європейського Союзу становив 32,6% від загального обсягу експорту, до інших країн – 67,4% (за січень-липень 2014 року – 26,9% і 73,1% відповідно).

Впродовж останніх років особливої актуальності набуває економічне співробітництво України з державами Азії та Африки, ринки яких перспективні для збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату для надання науково-технічних і будівельних послуг. Важливим торговельно-економічним партнером України можна вважати Китай, адже обидві держави мають великі потенційні можливості щодо розширення науково-технічного співробітництва, зокрема в галузі електрозварювання, надтвердих матеріалів, металургії, авіа- та космічних технологій, технологій для агропромислового комплексу тощо.

Проте, не тільки глибока політична й економічна криза перешкоджає участі України у міжнародному економічному співробітництві, але й ряд інших чинників [1, с.48]: нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки за відсутності сприятливих умов для розвитку національного конкурентоспроможного бізнесу; відсутність закордонної збутової інфраструктури; недосконалість методів державного регулювання економіки; слабка інфраструктура підтримки експорту.

Для активізації участі України в міжнародному економічному співробітництві й інтенсифікації її роботи у сфері зовнішньої торгівлі, слід вжити наступні заходи:

1. забезпечити підтримку національних виробників шляхом використання можливостей міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів на внутрішньому і світовому ринку;

2. розширювати діяльність на міжнародній арені за рахунок пошуку нових ринків збуту й запроваджувати державні програми заохочення національних виробників до експорту;

3. вдосконалювати національні виробництва за рахунок закупівлі новітніх технологій у закордонних партнерів й забезпечити вітчизняній промисловості доступ до міжнародних надбань у сфері науки й техніки;

4. запроваджувати міжнародні стандарти та сертифікацію товарів або послуг задля зменшення бар’єру виходу даних товарів або послуг на міжнародні ринки;

5. вдосконалити систему державного регулювання та управління виробництвом товарів, які експортуватимуться, а саме спростити законодавчу базу й послабити адміністративно-бюрократичні важелі впливу на виробників-експортерів, переглянути податкову базу й митне законодавство;

6. використовувати дипломатичні важелі впливу на управління підприємствами задля підвищення ефективності їх діяльності [2, с. 201].

Отже, сучасне економічне становище України вимагає негайного втручання з метою проведення відповідних структурних реформ у всіх галузях народного господарства й втілення відповідних заходів для максимального залучення України в світогосподарські процеси й підвищення ролі міжнародного економічного співробітництва з метою подолання існуючих кризових явищ шляхом нарощування обсягів виробництва й експорту товарів та послуг, створення робочих місць, подолання безробіття й інфляції, тотального зубожіння населення та ін. Існуючий рівень розвитку національного господарства та міжнародної торгівлі не забезпечує належного добробуту населенню України, тому потребує втілення стратегічних заходів у всіх галузях народного господарства задля підвищення ефективності економіки у майбутньому й покращення рівня життя українців. Сучасна зовнішньоекономічна політика України повинна бути спрямована на формування нового режиму торгівлі з подальшою інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового збільшення конкурентоспроможності національної економіки.

Список використаних джерел:

1. Гальчинський А.Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 рр.) Шляхом європейської інтеграції / авт. кол.: А. Гальчинський, В.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

2. Карпенко С. Міжнародна економіка/ С.В.Карпенко, О.А.Карпенко. – К.: Університет Україна, 2014. – 252 с.

3. Статистичні дані Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:www.ukrstat.gov.ua.

4. Украину признали страной третьего мира [Електронний ресурс]// ТСН. – Режим доступу до ресурсу: http://ru.tsn.ua/groshi/ukrainu-priznali-stranoy-tretego-mira.html.

5. Moody's: Украина на грани дефолта [Електронний ресурс]// Факти ICTV. – Режим доступу до ресурсу: http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1539452.