Основні методи управління страховими ризиками

Abstract

Ризики завжди супроводжують економічну діяльність господарюючих суб'єктів. Розрізняють чотири способи основні методи управління ризиками, фактично чотири окремі стратегії дій, які щодо страхового ризику може використати індивід, що маніпулює ним з метою мінімізації можливих збитків [1]. 1. Уникнення ризику – це метод, що полягає у свідомій відмові у визнанні ризику; суб'єкт в результаті схильний до втрати бізнесу. Висловлює вкрай негативне ставлення до ризику, блокує розвиток, дана стратегія є вкрай неефективною та економічно контрпродуктивною. Щодо ризиків виробництва наприклад в сільському господарстві (переважно природний ризик) взагалі неможлива в застосуванні, оскільки не можливо вести сільськогосподарську діяльність, уникаючи при цьому природного ризику, нерозривно з нею пов'язаного [2]. 2. Утримання ризику – цей метод полягає в затриманні ризику, а насправді на зупинці фінансової відповідальності за наслідки реалізації ризику всередині самої інституції. Вона може приймати форму активної прийняття, коли рішення приймається усвідомлено, на основі оцінки власної ситуації; або пасивного утримання, коли особа відповідальна за прийняття рішення навіть не підозрює, що воно випливає їх її непідготовленості. Хоча в деяких випадках саме утримання ризику є оптимальним рішенням, за умови що інституція в змозі покрити втрати за рахунок власних коштів (фактично це самострахування, яке є ефективним при диференціації доходів та високій імовірності саме незначних збитків. Однак, як правило, вважається, що інституції чи особи, які утримують ризик на мають повної інформації і реалізують дану тактику через неправильну оцінку ризику, його загрози та можливі втрати. Дана загроза особливо актуальна для інституцій що наражаються на рідкісні але значні за обсягами збитки [3].