Концептуальні засади управління кадровим потенціалом держави в новій економіці

Abstract

Актуальність теми пов’язана з необхідністю модернізації системи управління кадровим потенціалом в умовах побудови нової економіки, яка дозволила б на якісно новому рівні підійти до питання ефективного використання креативного потенціалу нації. Метою наукової публікації є концептуалізація підходів до управління кадровим потенціалом в умовах побудови нової економіки. Методологічною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, загальнонаукові та конкретні методи дослідження. Результатом дослідження стала оцінка кадрового потенціалу національної економіки як домінанти технологічного та інтелектуального розвитку та важливого індикатора конкурентоспроможності національної економіки та розробка пояснюючої інноваційної моделі управління кадровим потенціалом. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні архітектоніки інноваційної моделі управління кадровим потенціалом, складовими якої повинні бути: інтегрований людиноцентричний підхід до управління, який базується на зростанні інвестицій в нематеріальний, людський і соціальний капітал, підтримці сталого економічного розвитку (поєднання економічної, природоохоронної і соціальної діяльності), збереженні принципів демократичного врядування, рівності, соціальної справедливості, розширенні можливостей для особистого зростання та саморозвитку; сучасні концепції державного управління, розвитку людини та забезпечення нової якості економічного зростання; реалістична оцінка кадрового потенціалу національної економіки; компаративний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи з кадрами з можливістю його подальшої адаптації; потреби і виклики нової економіки (інтенсивний технологічний прогрес, масові комунікації, інтернаціоналізація економічних систем); інноваційні механізми управління персоналом. Практичне значення наукової публікації полягає в можливості застосування напрацьованих рекомендацій для вдосконалення організаційно-правового та функціонального механізму управління кадровим потенціалом в умовах побудови нової моделі національної економіки, поглиблення практики соціального діалогу та партнерства держави і суб’єктів підприємницької діяльності у використанні трудових ресурсів.