Методологічна оптика як інструмент пізнання

Abstract

У статті висвітлена еволюція наукового знання в контексті переважання змінних типів раціональності (класичний, некласичний і постнекласичний ідеали), що сутнісно схарактеризована за допомогою такого новітнього інструменту пізнання, як методологічна оптика. Остання постає важливим посередником між дослідником і пізнаваною реальністю як інтелектуальне знаряддя, що дає змогу йому комбінувати, інтегрувати і конструювати різні дослідницькі стратегії у ситуації динамічності, складності й непередбачуваної мінливості сучасної наукової творчості. В лоні культурно-аналітичного підходу методологічна оптика витлумачується як налаштування саморефлексії дослідницької свідомості, котре дозволяє сконструювати індивідуальний дизайн дослідження і здійснити вибіркове нюансування локальної пізнавальної ситуації. Доведено, що, по-перше, змішані методи і методологічні настановлення з’являються саме у підтримувальному епістемологічному форматі постнекласичного виміру раціональності і, по-друге, тільки у цьому форматі методологічна оптика як метафоричний конструкт набуває довільності та пластичності нових розлогих пояснень різнорідних феноменів, опанування яким примножує здатність дослідника жонглювати розумовими стилями і пізнавальними стратегіями, змінюючи ракурси і способи бачення реальності залежно від вирішуваного завдання. При цьому постнекласична культура мислення визнає безліч типів раціональності, підтримує розвиток змішаних дослідницьких стратегій, ідеї методологічного лібералізму і плюралізму, принципи надрефлексивності і поліпарадигмальності. The evolution of scientific knowledge in the context of the predominance of variables of rationality (classical, non-classical and post-non-classical ideals), which is essentially characterized by such a modern instrument of cognition as methodological optics is highlighted in the article. The last one appears as an important intermediary between a researcher and a recognizable reality as an intellectual tool that enables it to combine, integrate and design various research strategies in a situation of dynamism, complexity, and unpredictable variability of contemporary scientific creativity. In the bosom of the cultural-analytical approach methodological optics is interpreted as the setting of self-reflection of the research consciousness, which allows to construct an individual research design and to carry out a selective nuance of the local cognitive situation. It is proved that, firstly, mixed methods and methodological instructions appear in the supporting epistemological format of the post-non-classical dimension of rationality, and secondly, only in this format, methodological optics as a metaphorical construct acquires the arbitrariness and plasticity of new, lucid explanations of diverse phenomena, mastery of which multiplies the ability of the researcher tojuggle with mental styles and cognitive strategies, changing the angles and ways of seeing reality depending on solved task. In this post-non-classical culture of thinking recognizes many types of rationality, supports the development of mixed research strategies, the ideas of methodological liberalism and pluralism, the principles of over reflexivity and poly-paradigmality.