Моральність як психологічна проблема

Abstract

Моральнісний розвиток особистості передбачає як соціалізацію індивіда (залучення до моральних орієнтирів соціального оточення), так і індивідуалізацію (критичне осмислення домінуючої моралі, формування власної ієрархії цінностей, самостійних мо-ральнісних суджень) й універсалізацію (вихід за межі моральних пріоритетів соціального довкілля, цінностей локальної культури, наближення до загальнолюдських гуманістичних універсалій). Мораль пов’язана із моральністю, але не рівнозначна їй. Щоб бути моральною людиною в межах певної спільноти, треба освоїти мораль цієї спільноти і дотримуватися її. Мораль має репродуктивно-нормативний характер і привласнюється індивідом у процесі соціалізації. Моральності притаманна діалогічно-творча інтенційність, вона базується на моралі, але виходить за її межі. Групова мораль може бути дуже недосконалою, але здатна вдосконалюватись, еволюціонувати під впливом моральності людей, котрі входять у дану групу. Мораль і моральність - не антагоністи, а суперечності між ними за умов конструктивного розв’язання є джерелом індивідуального та соціального розвитку. Водночас, якщо розрив між ними великий, то це посилює ймовірність деструктивних зіткнень.