Специфіка виробництва деревних пелет та її вплив на формування стратегії розвитку підприємства

Abstract

Визначено, що Україна належить до країн із значним рівнем потенціалу біомаси, що становить сировинну базу для виробництва твердого біопалива. Потреби її економіки у енергетичних ресурсах є також значними, але в умовах високої енергетичної залежності та постійного подорожчання імпортованих видів палива підвищується увага до забезпечення цих потреб альтернативними видами, до яких належить біопаливо, а зокрема - деревні пелети чи гранули. Висвітлено комплекс причин, що сприяють активному розвитку пелетноїгалузі: можливість покращення екологічної ситуації в країні, прагнення до зниження викидів вуглекислого газу, зростання цін на викопне паливо, оптимізація процесів поводження з відходами тощо. Враховано галузеву специфіку, що впливає на процес прийняття рішень на підприємствах, в основному стосовно логістики. Особливу увагу приділено технологічним аспектам виробництва деревних пелет як виду твердого біопалива та їх організації з метою управління. Узагальнено необхідний перелік виробничого обладнання, що має суттєвий вплив на початкові інвестиції, на проектну вартість виробництва та на фінансові результати операційної діяльності. Розкрито специфіку роботи деревообробних підприємств, що забезпечують пелетні виробництва сировиною. Окреслено основні проблеми та перспективи на шляху формування довгострокової стратегії розвитку підприємства з виробництва деревних пелет. На основі проведеного дослідження запропоновано принцип оптимізації виробничих витрат, зокрема витрат на сировину і матеріали. В основу оптимізаційної моделі покладено всі виробничі витрати, що виникають під час виготовлення пелет, та з’ясовано, що найбільш оптимальною відстанню доставки сировини для підприємства можна вважати відстань до 50 км. Зроблено висновок, що дослідження різноманітних аспектів, пов’язаних із виробництвом та споживанням біопалива в Україні, є актуальним та становить наукову значущість. При цьому в подальшому автор зосередить увагу на формуванні критеріїв управління такими типами виробництв.