Цифровий контент як об’єкт авторського права

Abstract

У статті проведено науково-теоретичний аналіз сутності та правової природи цифрового контенту як категорії об’єктів авторського права. Досліджено можливість та правові наслідки застосування до правовідносин обігу цифрового контенту положень ст.ст. 199–201 Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право та суміжні права». Розглянуто наукові підходи вітчизняної та зарубіжної доктрини та здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та Європейського Союзу у розрізі визначення поняття твору та можливості кваліфікації цифрового контенту як твору, автору якого належить додаткова охорона його майнових та особистих немайнових прав у відносинах обігу цифрового контенту. З метою гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу проаналізовано норми Директиви Європейського Парламенту і Ради про деякі аспекти, що стосуються договорів постачання цифрового контенту та цифрових послуг, від 20.05.2019 р. № 2019/770. Ці норми закріплюють дефініцію цифрового контенту. Істотним у даному дослідженні є аналіз ефективності положень актуального вітчизняного законодавства у сфері захисту як автора, так і сторін договору постачання цифрового контенту, обґрунтування необхідності внесення змін у законодавство України шляхом його доповнення нормами, що закріплюють поняття цифрового контенту, його включення до однієї із визначених у Цивільному кодексі України категорій об’єктів цивільних правовідносин, а саме нематеріальних благ, а також доповнення Закону України «Про авторське право та суміжні права» положеннями, що визначають поняття твору та поняття цифрового контенту як твору, на який поширюються майнові та особисті немайнові права автора. Обґрунтовано необхідність впровадження до українського законодавства положень Директиви Європейського Парламенту і Ради про деякі аспекти, що стосуються договорів постачання цифрового контенту та цифрових послуг (як для захисту прав українських споживачів, постачальників послуг, авторів, так і з метою виконання Україною зобов’язань щодо уніфікації законодавства із законодавством Європейського Союзу у сфері приватного права).