Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/3937
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorШумейко, Оксана-
dc.contributor.authorShumeyko, Oksana-
dc.date.accessioned2016-10-17T10:31:48Z-
dc.date.available2016-10-17T10:31:48Z-
dc.date.issued2016-
dc.identifier.citationШумейко, О. Органічне агровиробництво України: тенденції розвитку та виклики інституціонального забезпечення [Текст] / Оксана Шумейко // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2016. - Вип. 2. - С. 33-42.uk_UA
dc.identifier.issn1993-0240-
dc.identifier.urihttp://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/3937-
dc.description.abstractРозкрито основні тенденції розвитку органічного агровиробництва в Україні, яке розглядається як альтернативна модель ведення сільського господарства у контексті поліпшення якості природної родючості ґрунтів, розширення виробництва органічної продукції'для повноцінного і безпечного здорового харчування людей та збереження довкілля. Досліджено динаміку зростання обсягів сертифікованих земельних угідь в органічному агровиробництві та їх частки в загальній земельній площі сільсько­господарських угідь України. Встановлено, що за 2002-2013 рр. площа органічних земель зросла майже в дев’ять разів. Порівняльний аналіз темпів змін кількості вітчизняних сертифікованих органічних підприємств за досліджуваний період показав, що їхня чисельність зросла майже в сім разів, а показник середнього розміру органічного господарства стрімко знизився більш як в три рази. Сучасна модель сертифікованого органічного сільського господарства формується в двох основних напрямах. Перший - підприємницький, представлений великими і середніми господарськими структурами, створеними на базі земельних і майнових паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, які орієнтовані на одержання максимального прибутку і забезпечення органічною продукцією внутрішнього агропродовольчого ринку. Підприємства першого напряму концентрують діяльність на розширенні обсягів експорту органічної продукції в країни, які здійснюють сертифікацію виробництва (ЄС, Швейцарія, Японія та ін.). Другий напрям розвивають здебільшого фермерські господарства, які належать до групи малого агробізнесу. Встановлено, що вітчизняний парадокс у намірах органічних господарств нарощувати виробництво органічної продукції полягає насамперед в обмеженому інституційному розвитку органів державної влади як на національному, так і на регіональному рівнях, відсутності координації'між ними, чітких та прозорих правил і процедур щодо функціонування органічного сектору в Україні. В сучасних умовах функціонування зони вільної' торгівлі України з країнами ЄС суттєвою перешкодою є те, що українське законодавство не гармонізоване у сфері органічної продукції з правовим полем ЄС щодо органічного агровиробництва. Запропоновано модель інституцій та механізмів розвитку і регулювання вітчизняного агровиробництва. Впровадження національної системи контролю й сертифікації органічного агровиробництва сприятиме утвердженню ефективної моделі інституціонального забезпечення органічного сектору, який зорієнтований на інноваційний шлях розвитку аграрного сектору України.uk_UA
dc.publisherТНЕУuk_UA
dc.subjectорганічне агровиробництвоuk_UA
dc.subjectорганічна продукціяuk_UA
dc.subjectстандартизаціяuk_UA
dc.subjectземельні угіддяuk_UA
dc.subjectконверсіяuk_UA
dc.subjectсертифікаційні установиuk_UA
dc.subjectцентр акредитаціїuk_UA
dc.subjectінститутиuk_UA
dc.subjectінституціїuk_UA
dc.titleОрганічне агровиробництво України: тенденції розвитку та виклики інституціонального забезпеченняuk_UA
dc.title.alternativeOrganic agricultural production in Ukraine: trends and challenges of institutional supportuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Вісник ТНЕУ 2016 Випуск 2

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Шумейко О..pdf179.47 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.