Використання компосту з гною ВРХ для оптимізації живлення ячменю ярого в умовах Західного Лісостепу України

Abstract

Проаналізовано переваги та недоліки сучасних технологій утилізації відходів тваринництва. За переробки гною шляхом тривалого зберігання у ньому зберігається широкий діапазон вологості 85–97% і непотрібні гноєсховища складних конструкцій. Однак для використання цієї технології необхідний досить тривалий час обробки (до 12 місяців). Під час тривалого зберігання гною відбувається втрати поживних речовин та низька ефективність його знезаражування. Безпечніше використовувати гній, як добрива після компостування. Перевагами цієї технології є: менші втрати поживних речовин у порівнянні з тривалим зберіганням гною, низькі фінансові витрати і збільшення кількості корисних мікроорганізмів у ґрунті. До недоліків компостування відносять: тривалий виробничий цикл; залежність від природо-кліматичних умов умов; деколи отримання компосту неналежної якості; проведення аерації та перемішування сировини на що витрачаються фінансові ресурси. Перевагами вермикомпостування є відсутність неприємних запахів за утилізації гною та відсутність втрат поживних речовин. Недоліками даної технології є використання її переважно у теплу пору року та переробляється невелика кількість гною. Під час пелетування відбуваються процеси перетворення свіжого гною на сухий, який використовують, як добриво або кормові добавки чи енергетичне паливо. Однак ця технологія енерговитратна для її реалізації потрібне досить дороге обладнання. Водночас використання пелет, як добрива менш корисне порівняно із перегноєм. Для переробки гною також застосовують анаеробне зброджування. Перевагами цієї технології є виробництво якісних добрив та одержання біогазу. Недолік цієї технології – великі початкові витрати. Подальше вдосконалення технологій утилізації відходів тваринництва дозволить знизити негативний вплив на довкілля та підвищити економічну ефективність їх використання. Визначено, що за виробництва компосту з гною великої рогатої худоби витрати енергії (людської та дизельного палива) становлять 0,39±0,08 МДж/кг. Найбільш енерговитратними виробничими процесами є змішування компосту та полив його водою. На ці процеси витрачається 0,17±0,05 МДж/кг. Менш енерговитратні: транспортування гною і формування буртів, на які використовується – 0,06±0,01 МДж/кг енергії; наповнення ємності водою та її транспортування – 0,07±0,01 МДж/кг; накриття бурту, сушіння та пакування компосту – 0,11±0,02 МДж/кг. Визначено, що для удобрення ячменю ярого доцільно використовувати компост з гною ВРХ у дозі 16 т/га.