Євроінтеграція України у сфері досліджень та інновацій: стан, виклики, заходи прискорення

Abstract

Обґрунтовано, що безпрецедентність та складність сучасних глобальних викликів потребує зміцнення міжнародної співпраці у науково-технологічній та інноваційній сфері для кращого розуміння можливостей та використання переваг нової реальності й пошуку нових рішень проблем, які виникли перед людством. Досліджено вплив євроінтеграційних процесів на стан економіки та інноваційної екосистеми України. Визначено, що за період 2015– 2020 рр. інноваційна складова національної економіки звузилася і з кожним роком вона все більше примітивізується та деіндустріалізується, що вимагає коригування Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) у частині підсилення її позитивного впливу на інноваційні процеси в національній економіці. Проаналізовано досягнутий рівень участі України у Рамковій програмі «Горизонт 2020» порівняно з асоційованими членами та державамиучасницями ЄС, який все ще невисокий. Серед причин такої ситуації виокремлено слабкість національної інноваційної екосистеми та відсутність потужних дослідницьких контактів і професійних зв’язків українських організацій з європейськими партнерами. Для вирішення цих проблем окреслено пропозиції автора. Вони стосуються запровадження комплексу організаційних та інституційних заходів, які дають змогу Україні отримати ширший доступ до фінансування ЄС та прискорити темпи інтеграції в Європейський дослідницький простір. Акцентовано увагу на необхідності реалізації системних і планомірних реформ щодо подолання структурної слабкості національної економіки шляхом «природного» розвитку наукової та науково-технічної діяльності, відродження промисловості з використанням передових сучасних технологій, збереження та збалансованого розвитку людського капіталу, що забезпечить можливість просування України шляхом розбудови конкурентоспроможної високоукладної економіки.