Креативність як психологічне явище і його понятійна реінтерпретація

Abstract

У статті обґрунтовано креативність як вагомий чинник досягнення на життєвому шляху людини успіху у різних соціономічних, виробничих та управлінських сферах діяльності, оскільки завдяки їй здійснюється культурний поступ і науково-технічний прогрес суспільства. Проаналізовано понятійні визначення креативності і творчості як схожих і водночас відмінних феноменів історико-психологічного дискурсу. Доведено, що термін “креативність” характеризується специфічним змістово-сутнісним наповненням, який має чотири головних інваріанти: як творча інтелектуальна активність особи, котра продукує ідеї і доводить їх до практичного втілення (здатність особи породжувати незвичні ідеї; уникати традиційних схем мислення; оперативно й найкращим чином розв’язувати проблемні ситуації), що об’єктивується у життєвих ситуаціях як щось унікальне та оригінальне; як особистісна значуща риса-якість самої людини; як творчі можливості, котрі потенційно оприявнюються як у пошуковій праці, так і у прикладних аспектах повсякдення людини; як здатність генерувати оригінальні ідеї, нетрадиційні шляхи і способи розв’язання проблемних завдань; як спроможність актуалізувати свій розумовий потенціал під час прийняття авторських рішень. Воднораз креативність обгрунтовано як психологічне явище і здійснено його понятійну реінтерпретацію, що охоплює ідеї, знання, смисли, концепти, інтелектуальні продукти, які є унікальними і новими, виявляють творчі можливості людини як у пізнавальній сфері, так і в практико зорієнтованих справах. Окреслена модель креативної особистості, що охоплює когнітивно-творчі, мотиваційно-креативні, винахідливо-цільові, вербально-продуктивні та емоційно-креативні компоненти, які в діалектичній психозмістовій єдності дають змогу їй створити творчий продукт. In the article the creativity as an important factor of achieving success in human life in various socionomic, industrial and managerial spheres of activity is substantiated, as it is due to the creativity the cultural progress and scientific and technological progress of society has been becoming. The conceptual definitions of creativity as similar and at the same time different phenomena of historical and psychological discourse are analyzed. It is proved that the term “creativity” is characterized by a specific content and essence, which has four main invariants: as a creative intellectual activity of a person who produces ideas and brings them to the practical implementation (a person’s ability to generate unusual ideas; to avoid traditional thinking patterns; to solve problem situations in the best and emergent way), which is objectified in life situations as something unique and original; as a personal significant feature-quality of a person; as the creative opportunities that potentially manifest themselves both in exploratory work and in applied aspects of everyday life; as the ability to generate the original ideas, non-traditional ways and means of solving problems; as the ability to actualize their mental potential of author’s decisions. At the same time the creativity is substantiated as a psychological phenomenon and its conceptual reinterpretation is carried out, which includes ideas, knowledge, meanings, concepts, intellectual products that are unique and new, reveal the creative potential of a man, both in cognitive and practice-oriented affairs. The model of creative personality is outlined, which includes the cognitive-creative, motivational-creative, inventive-target, verbal-productive and emotional-creative components, which in dialectical psycho-content allow it to introduce a creative product.