Патріарх Йосиф Сліпий та екуменізм

Abstract

У дослідженні порушено актуальне питання єдності українських церков крізь призму діяльності та творчості патріарха Йосифа Сліпого, у тому числі базуючись на матеріалах українськомовної періодики США. Даний аспект недостатньо висвітлений у сучасному науковому дискурсі, тому потребує аналізу. Життя Йосифа Сліпого є прикладом того, як можна активно організовувати і вести за собою все світове українство. Українська греко-католицька церква, почала культивувати та розвивати ідеї екуменізму на початку ХХ століття, ще до Единбурзької світової місіонерської конференції 1910 р., що яскраво виявилося в екуменічній діяльності патріарха Йосифа Сліпого. Праця для єдності Церков стає рушійною силою в його житті як священика та ієрарха, особливо після прибуття з римського полону. Українська греко-католицька церква з огляду на її історію та релігійну традицію, оскільки це та православна церква, яка вирішила ще в ХVI ст. відновити єдність з Римом, знаходиться в унікальному становищі, щоб допомогти подолати прірву між католицьким і православним християнством. Велеградські конгреси, у яких брав участь Йосиф Сліпий, по-новому висвітлили питання церковної єдності. Це те, що потім обговорювалося на Другому Ватиканському Соборі. Екуменічні погляди і позицію Йосифа Сліпого простежуємо у його працях «Важливість святого Томи для справи об’єднання», «Візантизм як форма культури», «Петроградський синод 1917 р.», «Погляд на з’єднану і нез’єднану Церкви Сходу та догматичні відмінності між ними». Йосиф Сліпий не займає позиції за будь-яку ціну досягнення єдності Православної та Католицької Церков. Він вважав обидві церкви рівноправними. Патріарх критикував тих, хто вважав, що можна досягти єдності Церкви людськими міркуваннями та всілякими маніпуляціями. Після звільнення у 1963 році Йосиф Сліпий прибув до Риму, наголошуючи на «екуменізмі мучеників». Під час засідання Другого Ватиканського Собору митрополит Йосиф представив проєкт створення Києво-Галицького Патріархату, чітке бачення якого виробив ще в 1930-х роках. Була проголошена конституція «Про літургії», прийнято декрет «Про екуменізм». Однак найбільш екуменічним вважається послання Йосифа Сліпого «Про єдність у Христі». У пошуках відродження східної традиції Йосиф Сліпий не віддає перевагу пошуку відмінностей і відчуження, а взаємним стосункам, повазі, бо не можна забувати, що вплив церков Заходу і Сходу був взаємним. З одного боку, зараз важкий період для екуменізму, але водночас сприятливий період, тому що коли настане новий політичний та економічний контекст, ми будемо готові запропонувати урядам України та інших країн нову ідеологію – це бачення київської церкви, сопричастя – це існування окремих держав, які дружать через духовні зв’язки. Порозуміння між українськими християнами допоможе українцям відновити свою ідентичність, звільнену від історичних поділів: плюралістичну, але єдину. У сучасній незалежній Україні екуменізм стане запорукою національної єдності.