Моральна сфера особистості та її сутнісні визначення

Abstract

Аналізується проблематика моральності в сучасному психологічному дискурсі та життєдіяльності людини, групи, суспільства загалом. Констатується важливість її теоретичного переосмислення, відштовхуючись від уявлень про людину стародавніх мислителів, зокрема Платона, де онтологічним маркером досконалого соціуму та окремої особи розглядалася справжність, творення блага, корисність, доцільність, гармонія існування та суті. Сутність людини заперечується в ідеї симулякра (софісти) як неправдивої копії у наслідуванні, коли ставиться під сумнів її здатність жити відповідно до ідеї людини (добра, блага, розуму), а суспільство розглядається як множина безликих одиниць (сингулярність) без особистісного начала, тому нехтуються питання про ідеал людини, сенс і зміст її життя. Висновується, що на ідеї симулякра ґрунтується методологія сучасного постмодернізму, який аргументує перебіг життєвого процесу особи в неусвідомлених і нічим недетермінованих екзистенційних мотивах, у яких не ставиться проблема моральності. Вважається, що людина має право завжди бути іншою, навіть аномальною, не підкорятися ніяким нормам, правилам і стандартам, не ставити питання про сутність і сенс життя, натомість популяризується людина-симулякр як невизначена одиниця, із масиву яких виникає безликий широкий загал, а не людська спільнота із життєствердними, щирими та відкритими стосунками. Стверджується, що обґрунтування фундаментальних засад автентичної моральності особистості першочергово стосується її стосунків з Богом, Іншим, із собою, спільнотою, зі світом, що виявляється у ставленні до різних аспектів суспільного повсякдення. Воднораз аргументована наявність вертикального і горизонтального вимірів моральності – соціальної природи та духовного наповнення. Доведено, що основою духовної моральності є закон дієвої (безумовної, абсолютної, рівної до всіх) любові до Іншого, звільнення особи від егоїзму, творення свободи і повсюдної особистої відповідальності. Натомість у людини із соціальною моральністю постійно виникають труднощі в реалізації морального ставлення до Іншого (залежність ставлення від рівня родинних зв’язків, статусної близькості, індивідуальних особливостей) та проблеми з мотивацією такої поведінки (неврахування гідності Іншого, його потреб блага, свободи, бути індивідуальністю). Зазначається, що в українському суспільстві сьогодні переважає моральність соціальної природи і поширеними є прояви особистісної аморальності, тому очищення потребує сфера морального ставлення до навколишніх, що фундується на уявленні про людину, про феноменологію дієвої любові, про добро і зло, життя і смерть, совість, справедливість, а також про пошанування права Іншого та спільноти на свободу та індивідуальність. Охарактеризовано шкалу морального-неморального ставлення до Іншого, у якій виокремлено три рівні – моральний, морально нейтральний, аморальний – та його одинадцять підрівнів. Проаналізовані особистісні механізмі та проблемні зони в реалізації моральної поведінки особи. Висвітлені канали її морального вдосконалення в ковітальних контекстах культури, праці, політики, буденного життя. The issue of morality in modern psychological discourse and life activity of a human, group, society in general is analyzed. The importance of its theoretical rethinking is stated, starting from the ideas of man of ancient thinkers, including Plato, where the ontological marker of a perfect society and a separate person considered authenticity, creation of good, usefulness, expediency, harmony of existence and essence. The essence of man is denied in the idea of simulacra (sophists) as a false copy in imitation, when his ability to live in accordance with the idea of human (good, welfare, reason) is questioned, and society is seen as a set of faceless units (singularity) without personal origin, so are neglected the questions about the ideal of man, the meaning and content of his life. It is concluded that the methodology of modern postmodernism is based on the idea of simulacra, which argues the course of a person’s life process in unconscious and undetermined existential motives, which do not pose the problem of morality. It is believed that a person has the right to always be different, even abnormal, not to obey any norms, rules and standards, not to question the essence and meaning of life, instead it is popularized a man-simulacrum as an indefinite unit, from the array of which arises a faceless broad community, not a human community with life-affirming, sincere and open relationships. It is argued that the substantiation of the fundamental principles of personality’s authentic morality primarily concerns its relationship with God, the Other, with himself, the community, the world, which is manifested in relation to various aspects of social life. At the same time, it was argued the existence of vertical and horizontal dimensions of morality social nature and spiritual content. It is proved that the basis of spiritual morality is the law of effective (unconditional, absolute, equal to all) love for the Other, the liberation of the person from selfishness, the creation of freedom and universal personal responsibility. Instead, a person with social morality constantly has difficulties in realization of his moral attitude to the Other (dependence of attitude on the level of family ties, status closeness, individual characteristics) and problems with motivation for such behavior (non-consideration for the dignity of the Other, his needs for good, freedom, to be individuality). It is noted that in Ukrainian society today prevails morality of social nature and manifestations of personal immorality are common, so cleansing requires a sphere of moral attitude to others, based on the idea of man, the phenomenology of effective love, good and evil, life and death, conscience, justice, as well as respect for the right of the Other and the community to freedom and individuality. The scale of moral and immoral attitude to the Other is characterized, in which three levels are singled out - moral, morally neutral, immoral and its eleven sublevels. The personal mechanisms and problem zones in realization of the person’s moral behavior are analyzed. The channels of its moral improvement in the covital contexts of culture, work, politics, everyday life are highlighted.