Бюджетування для екології: польський досвід і специфіка

Abstract

Вступ. В сучасних нестабільних умовах питання планування й бюджетування набувають виняткової ваги та актуальності. Їхнє вирішення уможливлює досягнення відносної стійкості до викликів і ризиків, а також сприяє ефективнішому функціонуванню підприємств в конкурентних умовах. Окрім того, враховуючи рівень впливу людської діяльності на використання обмежених природних ресурсів та на екологію, на перший план виступає завдання їх збереження, яке також може бути вирішене завдяки застосуванню цих інструментів оскільки планування та бюджетування здатні забезпечити найбільш оптимальні бюджетні рішення та сприяти вирішенню глобальних проблем людства.

Методи. В основу формування статті покладено методи емпіричного й теоретичного дослідження. Зокрема, порівняння, зужитковано в процесі ідентифікації специфіки бюджетування та фінансування сталого розвитку в Польщі та Україні. Аналіз і синтез застосовано при встановленні відмінностей між методами бюджетування зверху вниз і знизу вверх. Системний підхід забезпечив вивчення особливостей реалізації фінансування сталого розвитку з різних джерел з акцентом на кредитуванні. Графічні методи застосовано для репрезентації систематизованого уявлення про кредитування, пов’язане зі сталим розвитком. Використання різних методів та узагальнень уможливило отримання якісних результатів дослідження, які дозволяють ефективно застосовувати наявний зарубіжний досвід для поширення його використання в українській практиці в цілях розвитку засад сталого розвитку в післявоєнний період.

Результати. В результаті проведеного дослідження узагальнено досвід країн ЄС, зокрема Польщі, з питань бюджетування сталого розвитку та найважливішої його складової – збереження довкілля. Критична оцінка організаційної складової бюджетування забезпечила побудову спрощеної схеми діяльності ЄС щодо питань сталого розвитку та його фінансування, яка може служити основою удосконалення аналогічної діяльності в Україні. Запропоновано використовувати практику бюджетування, максимально адаптовану до конкретного суб’єкта господарювання шляхом врахування недоліків і переваг відповідних його методів (зверху вниз і знизу вгору). Обґрунтовано доцільність кредитування підприємств на екологічні цілі та проаналізовано їх динаміку в Польській Республіці. Зроблено акцент на потребі в проведенні аналізу чинників, які негативно позначаються на діяльності, спрямованій на зелену трансформацію економіки. Акцентовано увагу на оцінці грінвошингу, як одному з негативних чинників впливу на фінансування сталого розвитку, а також на польському досвіді застосування штрафних санкцій та шляхах розвитку практики бюджетування.

Перспективи. Подальші наукові пошуки варто скерувати на дослідження ознак та інструментів прозорості, в тому числі таксономію, що сприяють прийняттю рішень щодо інвестиційних проектів, їх раціональному бюджетуванню та забезпечують протидію псевдо екологічному маркетингу. Також в перспективі актуальним є вивчення досвіду та розробка методики оцінки суб’єктів кредитування (обґрунтування вибору показників, ідентифікація ризиків тощо), дослідження питання змісту й складу звітності як джерела оцінки, а також власне детальний аналіз різних форм фінансування та бюджетування сталого розвитку Це уможливить раціональне застосування національних регуляторів і органів нагляду для запровадження дієвої системи контролю, а також сприятиме виробленню нової стратегії протидії негативним проявам, що перешкоджають реалізації принципів сталого розвитку. Introduction. In today's unstable conditions, the issues of planning and budgeting are gaining exceptional weight and relevance. Their solution makes it possible to achieve relative resistance to challenges and risks, and also contributes to more efficient functioning of enterprises in competitive conditions. In addition, taking into account the level of influence of human activity on the use of limited natural resources and on the ecology, the task of their preservation comes to the fore, which can also be solved thanks to the use of these tools, since planning and budgeting are able to provide the most optimal budget solutions and contribute to the solution of global problems of humanity.

Methods. The article is based on the methods of empirical and theoretical research. In particular, the comparison is used in the process of identifying the specifics of budgeting and financing of sustainable development in Poland and Ukraine. Analysis and synthesis are applied when establishing the differences between top-down and bottom-up budgeting methods. The systematic approach ensured the study of the peculiarities of the implementation of sustainable development financing from various sources with an emphasis on lending. Graphical methods are used to represent a systematic view of lending related to sustainable development. The use of various methods and generalizations made it possible to obtain qualitative research results that allow effective application of existing foreign experience to spread its use in Ukrainian practice in order to develop the principles of sustainable development in the post-war period.

The results. As a result of the conducted research, the experience of the EU countries, in particular Poland, on the issues of sustainable development budgeting and its most important component – environmental protection, is summarized. A critical assessment of the organizational component of budgeting ensured the construction of a simplified scheme of the EU's activities on issues of sustainable development and its financing, which can serve as a basis for improving similar activities in Ukraine. It is proposed to use the budgeting practice that is maximally adapted to a specific business entity by taking into account the disadvantages and advantages of its respective methods (top-down and bottom-up). The expediency of lending enterprises for environmental purposes is substantiated and their dynamics in the Republic of Poland are analysed. Emphasis is placed on the need to analyse factors that negatively affect activities aimed at green transformation of the economy. Attention is focused on the assessment of green washing, as one of the negative factors influencing the financing of sustainable development, as well as on the Polish experience of applying fines and ways of developing budgeting practice.

Discussion. Further scientific research should be directed to the study of transparency features and tools, including a taxonomy, which facilitate decision-making on investment projects, their rational budgeting and counteract pseudo-environmental marketing. In the future, it is also relevant to study the experience and develop a methodology for assessing lending entities (justification of the choice of indicators, identification of risks, etc.), to study the content and composition of reporting as a source of assessment, as well as to conduct a detailed analysis of various forms of financing and budgeting for sustainable development This will enable the rational use of national regulators and supervisory authorities to introduce an effective control system, and will also contribute to the development of a new strategy to counteract the negative manifestations that impede the implementation of sustainable development.