Гранти як джерело фінансування та інструмент фінансової безпеки галузі охорони здоров’я

Abstract

Стаття присвячена розкриттю теоретичних засад грантів та обґрунтуванню їх ролі у фінансовому забезпеченні охорони здоров’я. Узагальнення наукових поглядів вказало на існування двох ключових підходів до розуміння гранту, в основу розмежування яких покладено принцип цілепокладання, відповідно до якого існує тісна кореспонденція між обсягом виділених фінансових ресурсів і розумінням кінцевих результатів їхнього використання. Охарактеризовано визначальні риси грантів, а саме їх цільове призначення, безповоротність та безплатність, а також наголошено на особливостях грантового фінансування, що передбачають високий рівень конкуренції за залучення гранту та постійний контроль з боку грантодавця за ефективним використанням грантових коштів. Обґрунтовано, що як інструмент матеріалізації фінансових відносин, гранти задіяні у реалізації розподільчої та контрольної функції фінансів. Крім дотримання часових, вартісних та інших обмежень, залучення грантів передбачає також процедури обґрунтування унікальності проєкту, доведення спроможності реципієнта його реалізувати, співучасті та валідації. Це створює передумови для високого рівня ефективності використання грантових коштів та є безперечною перевагою грантів порівняно з іншими формами фінансування потреб розвитку. Обґрунтовано, що хоча вагомість грантового фінансування у фінансовому забезпеченні охорони здоров’я у післявоєнний період науковою спільнотою та експертними колами може бути переоцінена, гранти володіють значним потенціалом як джерело фінансування проєктів розвитку й забезпечення фінансової безпеки соціальної сфери, зокрема охорони здоров’я. Особливо вагомими є перспективи використання грантів для підвищення доступності та покращення якості медичних послуг, стимулювання розвитку медичних інновацій, забезпечення фінансової стійкості медичних установ, відновлення зруйнованої через бойові дії інфраструктури охорони здоров’я. The article is dedicated to revealing the theoretical foundations of grants and substantiating their role in the financial provision of healthcare. The generalization of scientific views indicated the existence of two key approaches to understanding grants, based on the principle of goal-setting, according to which there is a close correspondence between the volume of allocated financial resources and the understanding of the final results of their use. The defining features of grants are characterized, namely their targeted purpose, irreversibility, and gratuitousness, as well as emphasizing the peculiarities of grant financing, which imply a high level of competition for obtaining grants and constant control by the grantor over the effective use of grant funds. It is substantiated that as a tool for materializing financial relations, grants are involved in the implementation of the distributive and control functions of finance. In addition to adhering to time, cost, and other constraints, the involvement of grants also entails procedures for justifying the uniqueness of the project, demonstrating the recipient’s capacity to implement it, co-participation, and validation. This creates the prerequisites for a high level of efficiency in the use of grant funds and is undoubtedly an advantage of grants compared to other forms of financing development needs. It is substantiated that although the significance of grant financing in the financial provision of healthcare in the post-war period may be overestimated by the scientific community and expert circles, grants possess significant potential as a source of funding for development projects and ensuring the financial security of the social sphere, particularly healthcare. The prospects of utilizing grants to enhance accessibility and improve the quality of medical services, stimulate the development of medical innovations, ensure the financial sustainability of medical institutions, and restore the healthcare infrastructure damaged by hostilities are particularly significant.