Успішність, успіх і Я-концепція особистості

Abstract

У статті проаналізовано диференціацію типових рівнів розвиткового функціонування викладацької діяльності (репродуктивний, адаптивний, локально-моделювальний, системно-моделювальний, компетентнісно-вчинковий), що корелюють із ступенями академічної успішності студентів ЗВО (недостатній, низький, середній, високий, надвисокий). Доведено, що компетентнісно-вчинковий щабель успішності, окрім того, ще й стимулює розвиток соціальної та особистої успішності, що у підсумку уможливить працю на ниві справи життя та згодом викристалізується у повноцінне духовне покликання. Водночас обґрунтовано, що особиста успішність як властивість-риса людини корелює із її здатністю бути щасливою, стати значущою особистістю для інших, котра спроможна організувати навколо себе довкілля і постати успішною особою на рівні індивідуальності та універсуму самотворення. Висвітлено види успішності (академічна або професійна, ситуаційна, соціальна, особиста), котрі взаємозалежно функціонують із еволюційними щаблями успіху (окремішній, періодичний, стабільний, творчий) та онтогенетичними рівнями організації Я-концепції як осереддям самосвідомості (проста, складна, стійка, позитивно-гармонійна). Аргументовано, що Я-концепція – це системно організована сукупність уявлень, ставлень, думок, розмірковувань, установок, переконань і почуттів особи стосовно самої себе, що виникає у процесі розгортання соціальної взаємодії як результат її психокультурного розвитку, а також є відносно стійким і воднораз піддатливим внутрішнім коливанням і змінам психічним новоутворенням. Доведена евристичність авторської моделі позитивно-гармонійнійної Я-концепції, що охоплює чотири структурні компоненти – ментально-когнітивний (Я-образ), емоційно-оцінковий (Я-ставлення), вчинково-креативний (Я-вчинок), спонтанно-духовний (Я-духовне), які функціонують у структурі інноваційно-психологічного клімату групи чи організації. Причому гармонійною вона визначається тому, що внутрішньо (думка про прийнятний Я-образ, самоставлення через адекватну самооцінку) та зовнішньо (освітні вчинкові дії (Я-вчинок), робота із психодуховними формами самоосягання (Я-духовне) – станами віри, істини, любови тощо)) цілісно впорядковує взаємовідношення між розвитковим функціонуванням компонентів Я-концепції особистості. The article analyzes the differentiation of typical levels of developmental functioning of teaching activity (reproductive, adaptive, local-modeling, system-modeling, competence-acting) which correlate with the degrees of academic success of students of higher education institutions (insufficient, low, average, high, super high). It has been proven that the competence-acting level of successfulness, in addition, also stimulates the development of social and personal successfulness, which in result will enable the work in a field of life’s profession and later will crystallize into a full-fledged spiritual vocation. At the same time, it is substantiated that personal successfulness as a property-trait of a person correlates with his ability to be happy, to become a significant person for others, who is able to organize the environment around him and to become a successful person at the level of individuality and the universum of self-creation. It has been highlighted the types of successfulness (academic or professional, situational, social, personal) that function interdependently with the evolutionary stages of success (individual, periodic, stable, creative) and ontogenetic levels of the Self-concept organization as a center of self-consciousness (simple, complex, stable, positive-harmonious). It is argued that the Self-concept is a systematically organized set of ideas, attitudes, thoughts, reflections, beliefs and feelings of a person about himself that arises in the process of social interaction’s deployment as a result of its psychocultural development, and is also a mental neoplasm relatively stable and at the same time malleable to internal fluctuations and changes. The heuristics of the author’s model of a positive-harmonious Self-concept has been proven, which includes four structural components – mental-cognitive (Self-image), emotion-evaluative (Self-attitude), action-creative (Self-deed), spontaneous-spiritual (Self-spiritual), which function in the structure of the innovative-psychological climate of a group or organization. Moreover, it is defined as harmonious because internally (thinking about an acceptable Self-image, self-attitude through adequate self-esteem) and externally (educational actions (Self-deed), work with psycho-spiritual forms of self-comprehending (Self-spiritual) – states of faith, truth, love etc.)) holistically regulates the relationship between the developmental functioning of the components of the personality’s Self-concept.