Вплив цифрових трансформацій на фінансування культури

Abstract

Анотація. У статті розкрито вплив цифрової трансформації на фінансування сфери культури в умовах глибоких соціально-економічних та інституційних змін. Автори обґрунтовують, що цифровізація культури виходить за межі впровадження технологічних інновацій і потребує переосмислення логіки фінансування культурних процесів, зокрема через трансформацію джерел, каналів та механізмів надходження й розподілу фінансових ресурсів. Виявлено, що посилення ролі цифрових платформ у продукуванні, дистрибуції та монетизації культурного продукту спричиняє виникнення нових предметних сфер фінансової взаємодії у галузі культури. Наголошено на перспективності інноваційних каналів фінансування культури, таких як електронні платежі, краудфандинг, NFT-технології, а також розглянуто кейс діяльності UFDA як приклад впровадження блокчейн-рішень у фінансування мистецьких ініціатив. У статті підкреслено, що в сучасних умовах відбувається зміна парадигми фінансування культури від централізованої до поліцентричної моделі, в якій активну роль у залученні фінансових ресурсів для культурних ініціатив відіграють громадськість, бізнес та міжнародні організації. Відзначено можливості щодо фінансування культури, які відкриваються завдяки цифровим сервісам: розширення доступу до фінансових ресурсів, диверсифікація каналів надходження коштів, підвищення фінансової автономії культурних інституцій. Водночас наголошено на ризиках цифрової нерівності, маргіналізації нішевих напрямів мистецтва, втрати контролю над культурним контентом з боку митців та локальних спільнот. Окрему увагу приділено викликам формалізації оцінювання культурної цінності проєктів і домінування логіки алгоритмів у цифровому просторі. Обґрунтовано, що цифрова трансформація змінює не лише фінансову інфраструктуру культури, а й вимоги до міждисциплінарних професійних компетенцій і цифрової грамотності ініціаторів та менеджерів культурних ініціатив. Запропоновано розглядати цифрові інструменти не як самодостатній чинник модернізації, а як засіб підтримки інклюзивності, культурної різноманітності та сталого функціонування інституцій культури для гармонійного входження культурної сфери в цифрову добу. Abstract. The article reveals the impact of digital transformation on cultural funding in the context of profound socio-economic and institutional changes. The authors argue that the digitisation of culture goes beyond the introduction of technological innovations and requires a rethinking of the logic of financing cultural processes, in particular through the transformation of sources, channels, and mechanisms for the receipt and distribution of financial resources. It has been found that the strengthening of the role of digital platforms in the production, distribution, and monetisation of cultural products leads to the emergence of new areas of financial interaction in the cultural sector. The article highlights the promising prospects of innovative channels for financing culture, such as electronic payments, crowdfunding, and NFT technologies, and examines the case of UFDA as an example of the implementation of blockchain solutions in financing artistic initiatives. The article emphasises that in the current environment, there is a paradigm shift in cultural financing from a centralised to a polycentric model, in which the public, business, and international organisations play an active role in attracting financial resources for cultural initiatives. It notes the opportunities for financing culture that are opening up thanks to digital services: expanded access to financial resources, diversification of funding channels, and increased financial autonomy for cultural institutions. At the same time, it highlights the risks of digital inequality, marginalisation of niche art forms, and loss of control over cultural content by artists and local communities. Special attention was paid to the challenges of formalising the assessment of the artistic value of projects and the dominance of algorithmic logic in the digital space. It was argued that digital transformation is changing not only the financial infrastructure of culture, but also the requirements for interdisciplinary professional competencies and digital literacy of initiators and managers of cultural initiatives. It is proposed to consider digital tools not as a self-sufficient factor of modernisation, but as a means of supporting inclusiveness, cultural diversity, and the sustainable functioning of cultural institutions for the harmonious entry of the cultural sphere into the digital age.