Історично-богословський аналіз «Пастирського послання митрополита Йосифа Сліпого з нагоди Зіслання Святого Духа 1947 року»

Abstract

У статті розглянуто пастирське послання митрополита Йосифа Сліпого з неволі до вірних з нагоди Зіслання Святого Духа 1947 року.

З’ясовано, що після арешту Галицького митрополита та несправедливого судового процесу-засуду Йосиф Сліпий на каторзі знайшов спосіб, ризикуючи збільшенням кари, щоб піддержувати на дусі своє стадо, своїх вірних, пише Послання із заслання, які розходилися в численних переписах. На жаль, текст послань з 1948 року невідомий, бо вони не збереглися. Проте одне послання, яке було написане владикою-каторжником у 1947 році на празник Зіслання Святого Духа, стало відомим аж наприкінці 2003 року, коли його знайшли захованим в Унівській Лаврі.

Розкрито місце та умови написання послання, його ціль, зміст. Йосиф Сліпий ставить собі мету, щоб незважаючи на тисячі кілометрів, які його розділяють від митрополичого осіду у Львові, через послання бути присутнім посеред своїх вірних і розрадити їх у стражданні.

Наголошено, що послання має на меті скріпити віру страждаючого народу, проте, пишучи його і поручаючи вірним, Галицький митрополит сам шукає сили і розради: «Прийміть, Дорогі, це слово поучення і потіхи, як і я, коли, пишучи його, находив полегшу в горю».

Доведено, що зневолений і катований радянським режимом Львівський архиєпископ Йосиф, як невтомний пастир, використовував усі можливості, щоб звернутися до своїх вірних й духовенства. Важкі обставини неволі не дозволяли йому часто це робити. Однак він шукав можливостей, щоб писати послання. Послання на празник Зіслання Святого Духа є дуже актуальне сьогодні, коли український народ бореться з російським агресором. Цей самий агресор намагався знищити митрополита Йосифа. Однак багатолітній в’язень радянських таборів не тільки сам не зломився, але й став прикладом мужності і стійкості для мільйонів українців. The article examines the pastoral message of Metropolitan Josyp Slipyi from captivity to the faithful people on the occasion of the Ascending of the Holy Spirit in 1947.

It was found out that after the arrest of the Galician Metropolitan and the unfair trial sentence, Josyp Slipyi found a way in the penal servitude, risking an increase in the punishment, to support the spirit of his flock, his faithful, wrote the Message from Exile, which differed in numerous censuses. Unfortunately, the text of the messages from 1948 is unknown because they have yet to be preserved. However, one letter, written by the bishop-convict in 1947 on the feast of the Sending of the Holy Spirit, became known only at the end of 2003, when it was found hidden in the Univ Lavra.

The place and conditions of writing the message, its purpose and content are revealed. Josyp Slipyi sets himself the goal that, despite the thousands of kilometres that separate him from the metropolitan settlement in Lviv, through the message to be present in the midst of his faithful and comfort them in their suffering.

It is emphasized that the message aims to strengthen the faith of the suffering people; however, writing it and entrusting it to the faithful, the Metropolitan of Galicia himself is looking for strength and consolation: «Accept, dear ones, this word of instruction and comfort, just as I, when writing it, found relief in grief».

It has been proven that Lviv Archbishop Yosyp, enslaved and tortured by the Soviet regime as a tireless shepherd, used every opportunity to appeal to his faithful and the clergy. The difficult circumstances of captivity did not allow him to do this often. However, he looked for opportunities to write messages. The message for the Feast of the Sending of the Holy Spirit is relevant today when the Ukrainian people are fighting against the Russian aggressor. This same aggressor tried to destroy Metropolitan Yosyp. However, the long-term prisoner of the Soviet camps did not break down and became an example of courage and resilience for millions of Ukrainians.