Матеріали архівно-слідчої справи лікаря Івана Зайцева як джерело для вивчення радянської дійсності середини 1930-х рр. в УСРР

Abstract

Анотація. У статті проведено реконструкцію кількох епізодів з життя і діяльності лікаря Олевського, прикордонного загону в УСРР Івана Зайцева, пов’язаних з подіями навколо його арешту, слідства і засудження за звинуваченням у проведенні антирадянської контрреволюційної діяльності через «проповідування ідей троцькізму». Об’єктом дослідження стала архівно-слідча справа І.Зайцева, яка містить «стандартний» перелік документів (протоколи його допитів, свідчення колег І.Зайцева та ін.). Проведений аналіз матеріалів архівно-слідчої справи І.Зайцева дозволяє стверджувати, що ув’язнивши І. Зайцева радянська влада разом з тим залишалася максимально лояльною до нього, бо він був одним з тих представників радянської «інтелігенції», які фактично були інтегральною частиною тоталітарної радянської системи та використовувалися нею за фахом – в даному випадку в якості лікаря у місці свого ув’язнення. В цій справі як в краплі воли проявилися вибірковість радянського «судочинства» сталінської доби, як зрештою й те, що навіть отримання терміну ув’язнення росіянин як правило не виводило їх поза рамки тоталітарної системи, а радше навпаки – ще міцніше до неї прив’язувало. Abstract. The article reconstructs several episodes from the life and activities of Ivan Zaitsev, a doctor of the Olevsky border detachment in the Ukrainian Soviet Socialist Republic, related to the events surrounding his arrest, investigation and conviction on the charge of conducting anti-Soviet counter-revolutionary activities through «preaching the ideas of Trotskyism». The object of the study was the archival-investigative file of I. Zaitsev, which contains a «standard» list of documents (protocols of his interrogations, testimony of I. Zaitsev's colleagues, etc.). The conducted analysis of the materials of the archival-investigative case of I. Zaitsev allows us to state that after imprisoning I. Zaitsev, the Soviet authorities at the same time remained as loyal as possible to him, because he was one of those representatives of the Soviet «intelligentsia», who were in fact an integral part of the totalitarian Soviet system and were used by it by profession – in this case as a doctor in the place of their imprisonment. In this case, the selectivity of the Soviet «judiciary» of the Stalin era was shown as a drop in the bucket, as well as the fact that even receiving a prison term for Russians, as a rule, did not take them out of the framework of the totalitarian system, but rather on the contrary – tied them even more firmly to it.