Смерть як чинник смисложиттєвого самовизначення людини (читаючи Володимира Роменця)

Abstract

Різнобічно осмислюючи проблематику життя і смерті, В.А. Роменець приділяє велику увагу питанням умиротворення людини, котра опинилася віч-на-віч зі смертю. Зміст статті аргументує таку тезу: оскільки умиротворення зобов’язує гідне людини і буття ставлення до смерті і вмирання, то серед низки чинників, які забезпечують перебіг цього процесу, чільне місце посідають душевно-духовні обставини життя вмираючої особи. З’ясовується роль і місце страху смерті і любові (творчості) як виключно значущих чинників умиротворення. Досліджується чинник любові, що ґрунтується на страждальній природі страху смерті, відповідає освоювально-практичному утвердженню буття людини у світі, по-справжньому підносить життя, збагачує і поглиблює його. Така любов - зажди конкретна, спів-буттєва, передовсім слугує умиротворенню людини зі своєю фатальною неминучістю. Відзначається, що В.А. Роменець, як ніхто до нього, розуміє місце і роль діалектики смерті і життя в людському існуванні, осмислює смерть як визначальний чинник творчого, спрямованого до буття, смисложиттєвого самовизначення особистості. Comprehending the problems of life and death, V. Romenets pays a great attention to the question of conciliation of a person who is face-to-face with death. The content of the article grounds the next thesis: as conciliation makes worth the person and his being attitude to death and the process of dying, then among the factors, which provide the development of this process, the main place is taken by spiritual circumstances of the dying person. The role and place of scare of death and active way of life as extremely important factors of conciliation are shown. It has been stressed that V. Romenets, as nobody before, understands the place and role of the dialectic of death and life in the human existence, comprehends death as a crucial factor of activity, directed to being, sense-vital self-determination of a personality.