Принцип історизму і мислення у психології

Abstract

В історико-психологічних публікаціях сучасних українських авторів ідеї видатного історика і теоретика психології В. А. Роменця спотворюються, ігноруються, примітивізуються, підпорядковуються науковим інтересам автора інтерпретації ідей. Постає необхідність схарактеризувати творчість і мислення В. А. Роменця й на цій підставі розкрити зміст принципу історизму в історико-психологічному дослідженні. Наріжними стають ідеї вченого про унікальне як інструмент осягнення універсального та про учинкову спіраль історичного мислення у психології. У творчості В. А. Роменця це виявляється у висвітленні історії психології через спіралі його власної думки. Мислення психолога виявляється тотожним способу буття як творчості. В епістемології це ідея Г. В. Ф. Геґеля, яка заперечує положення Р. Декарта про протилежність неділимої і протяжної субстанцій і продовжує положення Б. Спінози про мислення як властивість природи відкривати свою потаємну сутність. І. Кант доповнює: мислення не відтворює, а конструює дійсність. В епістемології це суб’єктоцентризм, субстанціалізм, процесуалізм і шлях від дуалізму до монізму. У природознавстві – класичний, некласичний, постнекласичний типи раціональності, у психології – відповідні рівні мислення. Характеризується місце людини у пізнання, суб’єктивне співвідноситься з об’єктивним, при цьому психологія потрапляє у коло пізнання: психолог досліджує те, чим володіє сам. Класичне мислення у цій науці здійснюється у межах кола пізнання, некласично мислять психологи-марксисти, постнекласично, в останній своїй праці, – С. Л. Рубінштейн. Монізм постнекласичного мислення, реалізуючи положення про вчинковий спосіб буття, суттєво поглиблює В. А. Роменець. Коло пізнання долається через конкретизацію спінозівської ідеї самопізнання світу в мисленні людини та об’єктивацію – у творчості визначного українського вченого – геґелівської ідеї тотожності мислення і буття. Психологічне пізнання виступає позначеним безпосередньою присутністю у ньому людини, котра способом властивого їй мислення виражає зміст і напрям цього процесу. Ідея тотожності мислення і буття стає дороговказом дослідження невпинного поступу психологічного пізнання. Історія психології поєднуються з історією епістемології й на підґрунті антропологічного спрямування кожної із цих дисциплін. Принцип історизму в миследіяльних актах психологічного пізнання виступає історико-логіко-психологічним, так і епістемологічним змістом і стає критерієм, який дає змогу характеризувати зміст та особливості мислення учасників і дослідників цього процесу. The ideas of the outstanding historian and theorist of psychology V. À. Romenets are distorted, ignored, primitized, and subordinate to the scientific interests of the author’s interpretation of ideas in the historical and psychological publications of modern Ukrainian authors. There is a need to characterize the creativity and thinking of V. A. Romenets and, on this basis, to reveal the content of the historicism principle in historic-psychological research. The ideas of the scientist about the unique as a tool of comprehending the universal and about spiral of the deed of historical thinking in psychology become the main. In the works of V. A. Romenets it is manifested in the coverage of the psychology history through the spiral of his own thought. The thinking process of psychologist is identical to mode of being as creativity. This is the G. W. F. Hegel’s idea in epistemology. It rejects R. Descartes’ postulation about the opposite of indivisible and extended substance, and continues B. Spinoza’s postulation about thinking as a property of nature to discover its secret essence. I. Kant adds that thinking does not reproduce, but constructs reality. It is subject-centrism, substantialism, proceduralism, and the path from dualism to monism in epistemology. It is classical, non-classical, post-non-clas-sical rationality in natural science, in psychology – appro- priate levels of thinking. The place of human in cognition is characterized, subjective correlates with the objective, in which psychology falls into the circle of cognition: the psychologist examines what he owns. Classical thinking in this science is carried out within the circle of cognition, Marxist psychologists have non-classical thinking, post- nonclassical, in his last work, – S. L. Rubinstein. The monism of post-nonclassical thinking, while implementing the position of the deed way of being, was significantly deepened by V. A. Romenets. The circle of cognition is overcome through the specification of the Spinoza idea of self-cognition of the world in human thinking and the objectification - in the work of a prominent Ukrainian scientist - of the Hegelian idea of the thinking and being identity. Psychological cognition is indicated by the direct presence of a person in it, who expresses the meaning and directness of this process by the means of inherent thinking. The idea of the identity of thinking and being becomes a guide to the study of the continuous progress of psychological cognition. The history of psychology is combined with the history of epistemology on the basis of the anthropo- logical orientation of each of these disciplines. The principle of historicism in the mental acts of psychological cognition appears as historical, logical, psychological and episte- mological content, and becomes a criterion that allows to characterize the content and peculiarities of thinking of participants and researchers of this process.