До питання про правове регулювання кадрової роботи в судовій системі

Abstract

У статі проаналізовано правове регулювання кадрової роботи в судовій системі України. Коли звучить проблема кадрів в судовій системі, першочергово, мова йде про організацію добору суддів, що є цілком логічним та закономірним явищем в умовах підвищення якості правосуддя. Натомість кадрова робота є не менш важливою, оскільки саме її функції забезпечують ефективний добір суддів, стабільність та професійне зростання суддівського корпусу та інших працівників суду. Розрізняють вузький та широкий підхід до кадрової функцій, межі якого важливо оцінювати виходячи із суб’єктів кадрового обслуговування. При вузькому підході останніми є виключно судді. Натомість широкий підхід охоплює стратегію кадрового обслуговування усього персоналу залученого до здійснення правосуддя. Кадровий менеджмент – це самостійна функція в системі організації судової гілки влади, яка охоплює як поточні hr-завдання (добір, підготовку, становлення, розвиток, оцінку професійних компетентностей, звільнення), так і стратегічну мету (підвищення рівня правової захищеності шляхом підвищення якості підправлення правосуддя) у сфері управління людськими ресурсами. Кадрова функція ДСА становить самостійний елемент врядування, спрямований на створення умов для повного та незалежного здійснення правосуддя. Без її комплексного врахування в нормативному забезпеченні роботи із персоналом судових органів неможливим є розбудова судової системи. Характер сучасного правового забезпечення кадрової роботи в обумовлений наступними чинниками: судовою реформою та посиленням громадської участі у формуванні якісного суддівського корпусу; підвищенням вимог до дисциплінарної поведінки суддів; підвищенням антикорупційних стандартів в державі стосовно державних службовців та патронатної служби. Прослідковується модернізація кадрової діяльності в судових органах про що свідчить поява законодавчих норм щодо розширенням кадрових процедур на етапі відбору суддів та розширенням кола суб’єктів залучених до кадрових процесів. Пожвавлення участі громадського суспільства у формуванні високоякісного судового корпусу несе ризики масового використання рішень, думок та суджень громадських організацій при формуванні висновку про недоброчесність суддів, а також перевищення меж допустимого збирання громадськістю інформації про суддів в рамках пошуку ознак доброчесності, що може призвести до порушення права на приватне життя та гідності. У зв’язку із цим, існує необхідність в подальшому удосконаленні законодавчого та нормативного забезпечення кадрової роботи та суміжних процесів в органах правосуддя. In the article is analyzes the legal regulation of human resources management in the judicial system of Ukraine. When the issue of personnel in the judiciary sounds, the primary issue is the organization of the selection of judges, which is quite logical and natural phenomenon in the conditions of improving the quality of justice. Instead, the work of the cadre is no less important as its functions ensure the effective selection of judges, the stability and professional growth of the judicial corps and other court staff. There are a narrow and broad approach to personnel functions, the boundaries of which are important to evaluate based on the staffing services. In according to the narrow approach, the latter are exclusively judges. Instead, the broad approach encompasses a staffing strategy for all staff involved in the administration of justice. Personnel management is an independent function in the system of organization of the judicial branch, covering both current hr-tasks (selection, preparation, formation, development, assessment of professional competence of dismissal), as well as a strategic goal (improving the level of legal protection by improving the quality of justice) in the field of human resources management. The nature of the current legal support for staffing is due to the following factors: judicial reform and increased public participation in the formation of a quality judicial body; increasing requirements for the disciplinary behavior of judges; raising of anti-corruption standards in the state regarding the civil servants and the patronage service. The modernization of human resources in the judicial bodies is being traced, as evidenced by the emergence of legislative norms on the extension of personnel procedures at the stage of selection of judges and the expansion of the range of subjects involved in human resources processes, enhancement of the institutional capacity of the SCA in the organizational and human resources of justice. Enhancing the participation of civil society in the formation of a high-quality judicial corpus carries the risk of mass use of decisions in formulating the opinion on the dishonesty of judges, as well as exceeding the limits of permissible public gathering of information about judges in the search for signs of integrity privacy and dignity. In this regard, there is a need to further improve the legislative and regulatory support for staffing and related processes in the judiciary.