Організаційно-економічні аспекти релокації бізнесу у час воєнного стану в Україні

Abstract

З початком російсько-української війни економіка України автоматично перейшла у воєнний стан з його специфічними особливостями і вимогами. Стрімко змінилися потреби та пріоритети кожної людини, значно скоротилося обсяги необхідних для бізнесу ресурсів. У зоні бойових дій війна внесла свої корективи у стан та можливості продовжувати підприємницьку діяльність. Адже частина бізнесових структур частково або цілковито втратили свої виробничі потужності; через вимушену міграцію людей на захід України і за кордон – підприємства втрачають кваліфікованих фахівців; кардинальних змін зазнає бізнес-логістика. Як наслідок цього, на поточний момент 49 % підприємств не працюють або майже зупинені. А за даними Європейської бізнес-асоціації в Україні у квітні 2022 р. продовжували працювати приблизно 70 % компаній, причому більшість з них в обмеженому режимі. 27 % призупинили діяльність, але прагнули її відновити. Як відомо, бізнес, навіть у найскладніших умовах, має здатність самовідновлюватися. А отже, вихід із цієї скрутної ситуації знайшовся у релокації бізнес-структур на відносно безпечні території України, а то й за кордон. Головним завданням релокації бізнесу, що опинився у «гарячих точках» є збереження власних активів та потужностей, відновлення діяльності та збереження робочих місць. Вирішення організаційно-економічних проблем, пов’язаних з релокацією підприємств та відновленням їх діяльності потребує системного підходу. Його реалізація бачиться як у виконанні та розширенні програмних положень щодо релокації бізнесу, так й у низці дій, орієнтованих на лібералізацію економічних відносин в країні. Адже, широкомасштабне переміщення підприємств на безпечні території дозволить Україні не лише зберегти виробництво та робочі місця але й задовольнити попит армії та цивільних громадян низкою товарів і послуг, які критично необхідні для перемоги у війні.