Фінансова самодостатність територіальних громад: теоретичний дискурс

Abstract

Вступ. Децентралізаційні процеси актуалізували потребу вирішення двох взаємопов’язаних питань: обґрунтування ролі місцевого самоврядування у забезпеченні потреб населення, відповідно, визначення суспільних благ, які мають задовольнятися на рівні територіальних громад, регіонів, держави, та джерел фінансових ресурсів для їх надання; окреслення шляхів розвитку територіальних громад у довгостроковому періоді та досягнення їх самодостатності як критерію ефективності адміністративно-територіальної реформи. В цьому контексті важливим науковим завданням є обґрунтування теоретичних засад самодостатності територіальних громад.

Мета – обґрунтувати теоретичні засади фінансової самодостатності територіальної громади, визначити її місце у складі самодостатності громади.

Методи. У дослідженні використано методи діалектичного аналізу, синтезу та логічного узагальнення, а також порівняння і формалізації.

Результати. Визначено сутність поняття “територіальна громада” та наведено її економічні характеристики. Досліджено теоретичні засади фінансової самодостатності територіальної громади, що дало змогу трактувати цю дефініцію відповідно до взаємопов’язаностіпонять “самодостатність соціально-економічної системи” та “самодостатність територіальної громади”. Фінансово самодостатньою є територіальна громада, фінансова система якої в умовах вертикальної інтегрованості у систему публічних фінансів характеризується самозабезпеченістю та спроможна зберігати та/або покращити досягнутий рівень розвитку і забезпечувати нормативний рівень надання суспільних благ населенню в результаті ефективного використання фінансових інструментів під дією зовнішніх і внутрішніх чинників. Акцентовано на ролі вертикальної інтегрованості фінансової системи громади у систему публічних фінансів, першочерговості внутрішнього потенціалу до їх розвитку у досягненні фінансової самодостатності, а також обґрунтовано потребу визначення нормативного рівня надання суспільних благ населенню у процесі використання фінансових інструментів. Introduction. The decentralization processes have updated the need to solve two interdependent tasks: to substantiate the role of local governments in meeting the needs of the population and thus determine public goods that have to be secured at the level of territorial communities, regions, and the country and sources of financial resources for their provision; to outline the ways of territorial communities’ development in a long run and achievement of their self-sufficiency as an efficiency criterion of administrative-territorial reform. For that matter, the substantiation of theoretical foundations of territorial communities’ self-sufficiency is an important scientific task.

The purpose of the article is to substantiate the theoretical foundations of territorial communities’ financial self-sufficiency and determine its place in the structure of communities’ self-sufficiency.

Methods. The methods of dialectical analysis, synthesis, and logical generalization, as well as comparison and formalization, were used in the research.

Results. The nature of the territorial community concept is defined and its economic features are outlined. The theoretical foundations of territorial communities’ financial self-sufficiency are examined and on this basis, the definition is interpreted considering the interrelated concepts of socio-economic systems’ self-sufficiency and territorial communities’ self-sufficiency. A territorial community is financially self-sufficient if its financial system is characterized by self-reliance in conditions of vertical integration into the system of public finance, and if it is capable to maintain and/or improve the achieved development level and secure normativity of providing social goods to the population due to efficient use of financial tools under the impact of external and internal factors. The paper emphasized the role of vertical integration of the community’s financial system with the system of public finance and the top priority of internal capacity to develop in the community for achievement of financial self-sufficiency. It also substantiates the need to determine the normativity of public goods provision to the population in the process of the use of financial tools.