До питання про стан і перспективи дослідження проблеми антиєврейського погромного руху на території України у 1917-1921 роках

Abstract

У статті проаналізовано стан наукового дослідження проблеми єврейських погромів на території України під час Національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Ця проблематика надзвичайно складна для вивчення, оскільки спричинена сукупністю історичних стереотипів, соціально-економічних суперечностей та антаґонізмів. Тому означені події необхідно розглядати у контексті непростих об’єктивних обставин, що склалися в одному з найбільш критичних періодів української історії. Мета розвідки – аналіз й систематизація історіографії проблеми антиєврейського погромного руху на території України у 1917–1921 рр. Для цього необхідно дослідити наукові праці, в яких ідеться про причини й передумови єврейських погромів в Україні, їхні наслідки і сили, причетні до погромного руху, основні нормотворчі та інституційні заходи, здійснювані урядовими структурами для забезпечення права на життя. Аналіз джерельної бази дослідження засвідчив зростання інтересу науковців до вивчення окресленої проблеми. Вона представлена значною кількістю праць, переважно статтями, в яких більшою чи меншою мірою розкрито низку аспектів цього складного явища.Ставлення української влади до єврейських погромів було негативним. Вона намагалася боротися проти цього зла всіма доступними засобами, зокрема, шляхом нормотворчого та інституційного забезпечення проблеми, застосування військової сили й запровадження різного роду покарань, у т. ч. смертної кари, стосовно погромників, надання матеріальної допомоги постраждалим тощо. Ефективність таких дій, хоч і була детермінована складними умовами воєнного часу та анархії, все ж давала позитивні результати. Головний висновок аналізу окреслених трагічних подій полягає в усвідомленні того, що всі національні конфлікти, які виникають між народами, їхніми групами чи окремими індивідами, потрібно вирішувати шляхом переговорів і взаємних компромісів. З огляду на це, лише формування дієвої концепції державної етнополітики дасть змогу забезпечити гармонійне поєднання інтересів титульної нації й іноетнічного населення. Перспективи подальших досліджень проблеми антиєврейського погромного руху на території України у 1917–1921 рр. полягають у тому, що її слід проаналізувати з погляду сьогоднішнього часу. Адже Росія як тоді, так і тепер прагне впливати на Україну різними шляхами, в т. ч. використовуючи масштабну дезінформацію, відверту брехню, підтасування фактів, очорнення української державності перед світом. The state of the research of the problem of Jewish massacre on the territory of Ukraine during the National Liberation Struggle of 1917–1921 is analyzed. This issue is extremely difficult to study because it is caused by a set of historical stereotypes, socio-economic contradictions and antagonisms. That is why it must be considered in the context of difficult objective circumstances that developed in one of the most critical periods of Ukrainian history. The aim of the article is to analyze and systematize the historiography of the problem of the anti-Jewish pogrom movement on the territory of Ukraine in 1917–1921. It is necessary to study the scientific works deal with the causes and preconditions of the Jewish massacres in Ukraine, their consequences and forces involved in the massacre movement, the main rule-making and institutional measures taken by government agencies to ensure the right to life.Analysis of the source base of the study showed a growing interest of scientists in studying the outlined problem. It is represented by a significant number of works, mostly articles, which to a greater or lesser extent reveal a number of aspects of this complex phenomenon. The attitude of the Ukrainian authorities to the Jewish massacres was negative. Thay made attempts to fight this evil by all available means, in particular by providing rule-making and institutional support for the problem, the use of military force and the introduction of various punishments, including the death penalty, for rioters, providing material assistance to victims, and so on. The effectiveness of such actions, although determined by the difficult conditions of wartime and anarchy, still provided positive results. The main conclusion of the analysis of the outlined tragic events is the realization that all national conflicts that arise between peoples, their groups or individuals must be resolved through negotiations and mutual compromises. Taking to concideration to this, only the formation of an effective concept of state ethnopolitics will ensure a harmonious combination of the interests of the titular nation and the non-ethnic population. Prospects for further research of the problem of the anti-Jewish massacre movement in Ukraine in 1917–1921 are that they should be analyzed from the point of view of today. After all, both then and now Russia seeks to influence Ukraine in various ways, using large-scale misinformation, outright lies, falsification of facts, and defamation of Ukrainian statehood before the world.