Mistake in the contract law of Ukraine and some foreign countries

Abstract

The article analyzes mistake in the contract law of Ukraine, England and France. The author shows that the modern doctrines of contractual mistake were formed by Roman lawyers who provided that when entering into a contract, the parties may be mistaken about the subject matter of the contract, the price, the nature of the contract, or about the party to the contract, etc. It is substantiated that a mistake is a false assumption that led the mistaken party to enter into a contract. As a general rule, like all defects of consent, it must be made at the time of the contract. The complaining party must prove that if it had known about its mistake at the time of entering into the contract, it would not have entered into the contract or would have entered into it on completely different terms. Otherwise, such a party cannot claim that there was a defect in its consent. It is established that the current legislation of Ukraine prioritizes the doctrine of freedom of contract over all other doctrines, which in turn provides for the establishment of a legal relationship between the parties on the basis of a contract only if they subjectively and actually have such intentions. Ukraine adheres to the subjective theory, known to continental law countries, which provides that in case of defects of will, any transaction should be recognized as void. The author substantiates the signs of a transaction made under the influence of a mistake under Ukrainian law: 1) the internal will of such transactions is not sufficiently formed; 2) there is no influence on the person by other persons; 3) the mistake is material; 4) the mistake exists at the time of the transaction. The author explains that mistake in English law is characterized by a narrower scope of application compared to mistake in Ukrainian civil law, and therefore the circumstances under which a contract is void due to mistake under English common law are quite limited. In English law, a contract made in mistake can be enforced except for ambiguity based on the reasonable person standard, which must be rejected. This reflects the English law’s perception of the objective theory, where the validity of the contract is always upheld, as the parties are obliged to comply with their expressed intentions. The author has shown that French private law adheres to the principle «ignorance of the law is no excuse», as evidenced by the fact that a mistake of law and fact cannot be forgiven. A mistake is grounds for void regardless of whether it relates to the performance of the contract by one party or the other. The party that made the mistake has effectively assumed the risk from the moment the contract is entered into, so it cannot claim damages. It is clarified that in almost all legal systems, a party cannot refuse to perform a contract if the mistake is the result of its own fault or negligence. Проаналізовано помилку в договірному праві України, Англії та Франції. Визначено, що сучасні доктрини договірної помилки були сформовані ще римськими юристами, які передбачали, що під час укладення договору сторони можуть помилятися щодо предмета договору, ціни, характеру, сторони договору тощо. Обґрунтовано, що помилка – це хибне припущення, яке спонукало сторону, що помилилася, укласти договір. За загальним правилом, як і всі дефекти згоди, вона має бути зроблена в момент укладення договору. Сторона, яка подає позов, повинна довести, що якби вона знала про свою помилку на момент укладення договору, то не уклала б договір або уклала б його на зовсім інших умовах. В іншому випадку така сторона не може стверджувати, що в її згоді був дефект. Встановлено, що чинне законодавство України надає пріоритет доктрині свободи договору над усіма іншими доктринами, що передбачає встановлення правовідносин між сторонами на підставі договору лише за умови наявності у сторін намірів укласти відповідний договір. Україна дотримується суб’єктивної теорії, відомої країнам континентального права, яка передбачає, що за наявності дефектів волі будь-який правочин має визнаватися недійсним. Обґрунтовано ознаки правочину, вчиненого під впливом помилки, за українським правом: 1) внутрішня воля таких правочинів недостатньо сформована; 2) відсутній вплив на особу з боку інших осіб; 3) помилка суттєва; 4) помилка існує на момент вчинення правочину. З’ясовано, що помилка в англійському праві характеризується вужчою сферою застосування порівняно з помилкою в українському цивільному праві, а тому обставини, за яких договір недійсний внаслідок помилки за англійським загальним правом, доволі обмежені. В англійському праві договір, укладений помилково, може бути примусово виконаний, за винятком двозначності, що ґрунтується на стандарті розумної особи, який має бути відхилений. Це відображає сприйняття англійським правом об’єктивної теорії, згідно з якою дійсність договору за загальним правилом повинна підтримуватися, оскільки сторони зобов’язані дотримуватися висловлених ними намірів. З’ясовано, що французьке приватне право дотримується принципу «незнання закону не звільняє від відповідальності», про що свідчить той факт, що юридична та фактична помилка не може бути прощена. Помилка є підставою для визнання договору недійсним незалежно від того, чи стосується вона виконання договору тією чи іншою стороною. Сторона, яка припустилася помилки, фактично взяла на себе ризик з моменту укладення договору, тому вона не може вимагати відшкодування збитків. З’ясовано, що майже в усіх правових системах сторона не може відмовитися від виконання договору, якщо помилка є наслідком її власної вини або недбалості.