Засадничі уявлення та категорійні засоби теорії діяльності

Abstract

Методологічне дослідження присвячене висвітленню інтелектуальних джерел, базових фундаментальних уявлень, категорійних засобів, науково-предметних ресурсів, системних і власне поліструктурних засновків, відтворювально-діяльнісних схем, логічних принципів та оргдіяльних нормативів, а також інваріантів рефлексивного, натуралістичного і діяльнісного позиціювання загальної теорії діяльності. Воно узагальнює результати виконання неформальною групою самоідентифікованих методологів під керівництвом Г.П. Щедровицького другої великої програми Московського методологічного гуртка, а саме створення теорії діяльності й утвердження діяльнісного підходу в філософсько-науковому дискурсі, починаючи із 60-х років минулого століття. Примітно те, що ця теорія постає на засадах системного підходу з його атрибутивними характеристиками поліструктурності, розвиткової функціональності, морфологічної та процесної цілісності, продуктивно використовує його категорійні засоби і понятійні можливості наукового предмета як епістемологічної системи. Загалом категорія діяльності із регулятивного важеля перетворюється на системотвірне осереддя світоглядно широких онтологічних уявлень і з об’єктивного принципу – на основний предмет дослідження-конструювання. Щонайперше це підтверджують схеми “відтворення діяльності і трансляції культури”, “акту діяльності” та “рефлексивного виходу”, що у взаємодоповненні виявляють методологічні ресурси мислення як діяльності, тобто розкривають механізм передачі культурних норм, парадигм, і власне способів і засобів самого мислення в соціокультурному, історичному плині повсякдення. Серед ядерних новоутворень методологічного мислення обґрунтовується рефлексія, яка ініціюється проблемними ситуаціями і водночас є специфічним механізмом розвитку діяльності завдяки різноманіттю форм та організованостей людської кооперації. У підсумку збагачення отримує не лише сам методологічний проєкт, що обстоює своєрідну “тоталізацію” рефлексії і рефлексивне “замикання” усієї сукупної сфери діяльності, а й перспектива третьої великої інтелектуальної програми, що виникає на рубежі 1980 років, – системомиследіяльнісної методології або СМД-методології. Methodological research is devoted to the coverage of intellectual sources, basic fundamental ideas, categorical means, scientific-subject resources, systemic and actually polystructural foundations, reproduction-activity schemes, logical principles and organization-actional norms, as well as invariants of reflexive, naturalistic and actional positioning of the general theory of activity. It summarizes the results of fulfillment of the second major program of the Moscow Methodological Circle by an informal group of self-identified methodologists led by G.P. Shchedrovitsky, namely the creation of the theory of activity and the establishment of actional approach in philosophical-scientific discourse since the 60s of the last century. It is noteworthy that this theory is based on a systematic approach with its attributive characteristics of polystructurality, developmental functionality, morphological and process integrity, productively uses its categorical means and conceptual capabilities of the scientific subject as an epistemological system. In general, the category of activity from the regulatory lever is transformed into a system-forming center of worldviews of broad ontological ideas and from the objective principle – into the main subject of research-construction. First of all, this is confirmed by the schemes of “reproduction of activity and transmission of culture”, “act of activity” and “reflexive way out”, which in complementarity reveal the methodological resources of thinking as activity, ie reveal the mechanism of transmission of cultural norms, paradigms, and actually, ways and means of thinking itself in the socio-cultural, historical course of everyday life. Among the nuclear innovations of methodological thinking, reflection is substantiated, which is initiated by problematic situations and at the same time is a specific mechanism for the development of activity due to the variety of forms and organizations of human cooperation. As a result, the enrichment is got not only by the methodological project itself, which advocates a kind of “totalization” of reflection and reflexive “closure” of the whole aggregate sphere of activity, but also by the prospect of the third major intellectual program emerging in the late 1980s - system-thought-activity methodology or STA-methodology.