Вітаємо Вас у репозитарії Західноукраїнського Національного Університету

Репозитарій надає вільний доступ до дисертацій, монографій, наукових видань та праць викладачів ЗУНУ, навчально-методичних матеріалів та кваліфікаційних робіт студентів.

Photo by @inspiredimages

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 14

Видання бібліотеки ім. Л.Каніщенка Західноукраїнського Національного Університету
Газети
Газети факультетів / кафедр ЗУНУ
Дисертації та автореферати
Дисертації та автореферати
Кваліфікаційні роботи студентів Західноукраїнського Національного Університету
Магістерські, дипломні, курсові роботи
Конференції
Матеріали конференцій, збірники наукових праць

Recent Submissions

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СІМЕЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
(2025-10-15) Антоніна Фаріон-Мельник; Андрій Колесніков
Актуальність дослідження. Повномасштабна війна в Україні спровокувала зростання чисельності соціально вразливого населення, що актуалізує питання правового захисту малозабезпечених сімей. Основною проблемою є невідповідність підзаконних нормативно-правових актів вимогам законодавства, що декларує соціальні гарантії, та недостатній контроль за їх дотриманням, що призводить до необхідності судового захисту порушених прав громадян. Мета дослідження полягає у визначенні практики правового захисту малозабезпечених сімей в Україні як чинника підвищення ефективності забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів. Методи дослідження. У роботі застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: системно-структурний аналіз для дослідження механізмів соціально-правового захисту; порівняльно-правовий метод для аналізу міжнародних та національних стандартів соціального забезпечення; метод узагальнення судової практики для виявлення проблем виконання судових рішень у соціальних справах; статистичний аналіз для оцінки масштабів невиконання судових рішень. Результати дослідження. Проведено аналіз термінологічних понять та визначено критерії малозабезпеченості. Встановлено, що юрисдикційний механізм передбачає судовий та адміністративний порядок захисту порушених прав малозабезпечених сімей. Виявлено основні причини невиконання судових рішень у соціальних справах: можливість центральних органів виконавчої влади маніпулювати законодавчими нормами шляхом неоднозначного трактування, що порушує принципи верховенства права. Запропоновано уніфікувати підхід до складення судових рішень із обов'язковим відображенням чітких фінансових показників виплат, встановленням термінів виконання та визначенням відповідальності посадових осіб за невиконання. Обґрунтовано необхідність створення єдиної цілісної електронної системи вибору можливих допомог для малозабезпечених верств населення, яка функціонуватиме на основі співставлення переліку послуг та реєстру отримувачів, із використанням можливостей штучного інтелекту як електронного помічника.
Ефективність судової системи у контролі за дотриманням процесуальних строків під час досудового розслідування
(2025-10-14) Колесніков Андрій
Актуальність дослідження зумовлена об’єктивною необхідністю забезпечення ефективного судового контролю за дотриманням процесуальних строків під час досудового розслідування як ключового елементу дотримання конституційних гарантій права на справедливий суд та розумні строки кримінального провадження. В умовах реформування кримінальної юстиції України особливої гостроти набувають питання оптимізації механізмів судового контролю, спрямованих на запобігання необґрунтованому затягуванню досудового розслідування та порушенню прав учасників кримінального провадження. Слід зазначити, що проблематика судового контролю за строками досудового розслідування набуває особливого значення в контексті практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово констатував порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині дотримання розумних строків розгляду справ. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі ефективності судової системи України у контролі за дотриманням процесуальних строків під час досудового розслідування, виявленні основних проблем функціонування судової влади у цій сфері та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення судоустрою і механізмів судового контролю. Відповідно до поставленої мети, дослідження спрямоване на з’ясування сутності правових механізмів забезпечення розумних строків кримінального провадження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема аналіз чинного кримінального процесуального законодавства України, порівняльно-правовий аналіз зарубіжного досвіду організації судового контролю за процесуальними строками, дослідження практики Європейського суду з прав людини щодо дотримання розумних строків кримінального провадження, а також системний підхід до вивчення функціонування судової системи як цілісного механізму забезпечення прав людини. Варто підтримати думку про те, що ефективність застосування методологічного інструментарію безпосередньо залежить від комплексності підходу до дослідження правових явищ. Результати дослідження свідчать про наявність суттєвих недоліків у механізмі судового контролю за дотриманням процесуальних строків. Виявлено проблеми недосконалості процедур оскарження недотримання розумних строків, відсутності чітких критеріїв визначення розумності строків у конкретних ситуаціях, обмеженості повноважень слідчого судді для забезпечення дотримання процесуальних строків. На жаль, слід констатувати, що ці недоліки негативно впливають на забезпечення конституційних гарантій учасників кримінального провадження. Проаналізовано зарубіжний досвід організації судового контролю, який демонструє різноманітність підходів та ефективність використання дискреційних повноважень суду у встановленні та контролі за дотриманням строків. Ефективність судової системи у контролі за дотриманням процесуальних строків є ключовою умовою забезпечення конституційних гарантій права на справедливий суд. Отже, ключовими напрямками реформування мають стати: розширення повноважень слідчого судді, удосконалення процедур оскарження, впровадження сучасних інформаційних технологій та посилення відповідальності за порушення строків. Зауважимо, що реформування судової системи потребує системного підходу, що включає як законодавчі зміни, так і організаційні заходи з адаптації судоустрою до європейських стандартів правосуддя. Вбачається, що впровадження запропонованих заходів є необхідною умовою підвищення ефективності функціонування судової системи України.
Базель III у воєнній імпортозалежній економіці: як зберегти стандарти короткострокової та довгострокової ліквідності й водночас повернути банкам функцію фінансового посередництва
(2025-05-28) Рудан, Віталій; Винник, Тетяна
Вступ. У воєнних умовах функціонування імпортозалежної економіки застосування стандартів Базель III набуває подвійного значення. З одного боку, нормативи короткострокової ліквідності (LCR) та стабільного фондування (NSFR) залишаються ключовими інструментами забезпечення фінансової стійкості банківської системи. З іншого боку, їх жорстка імплементація у поєднанні з режимом інфляційного таргетування, високодохідними безризиковими інструментами центрального банку та фіскальними стимулами на користь суверенних активів формує структурні перекоси в поведінці банків. За таких умов банки раціонально переорієнтовують портфелі від кредитування реального сектору до інструментів держави та Національного банку України, що послаблює фінансове посередництво й пригнічує інвестиційний розвиток. Це актуалізує потребу в науковому переосмисленні архітектури взаємодії монетарної, регуляторної та фіскальної політики у воєнній імпортозалежній економіці. Мета. Мета статті полягає у розробленні концептуальної моделі адаптації стандартів Базель III та операційного режиму монетарної політики до умов воєнної імпортозалежної економіки за для збереження системної фінансової стійкості та одночасного відновлення функції банківського фінансового посередництва. Метод (методологія). Методологічну основу дослідження складають системний і структурно-динамічний аналіз розвитку банківського сектору України у 2010–2024 рр., компаративний аналіз нормативів Базель III та режимів монетарної політики, емпіричний аналіз статистичних даних Національного банку України щодо структури активів, ліквідності й прибутковості банків, а також інструментарій теорії ігор. Для інтерпретації стратегічної взаємодії між центральним банком, урядом і банківським сектором використано модель ієрархічної гри Неша-Штакельберга; застосовано методи індукції, дедукції та наукового узагальнення. Результати. Установлено, що поєднання жорстких параметрів Базель III, симетричного процентного коридору монетарної політики НБУ та фіскальних стимулів формує стійку рівновагу «другої найкращості», за якої фінансова стабільність і фіскальна мобілізація досягаються ціною пригнічення кредитного каналу. Емпірично доведено структурний зсув у балансах банків: у 2022–2024 рр. частка кредитів нефінансовим корпораціям знижується до 15–17%, тоді як сукупна частка ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ наближається до половини активів, а середньоденні обсяги розміщення коштів у депозитні сертифікати сягають 387 млрд грн. Запропоновано авторський інституційний пакет переходу до «рівноваги розвитку», який передбачає воєнне калібрування стандартів Базель III, середньострокову інтерпретацію інфляційної цілі та впровадження цільового довгострокового рефінансування як балансно нейтральної альтернативи стерилізаційній ліквідності. Обґрунтовано, що така конфігурація дозволяє зберегти системну стійкість банківської системи та відновити умови для продуктивного інвестиційного кредитування в процесі повоєнної реконструкції.
Банківське кредитування як чинник фінансової стабільності банківського сектору України та економічної безпеки держави
(2025-05-28) Сидорович, Олена
У статті проаналізовано вплив банківського кредитування на фінансову стабільність банківського сектору України та економічну безпеку держави. Виявлено внутрішні чинники, що визначають стійкість банків – якість кредитного портфеля, капіталізація, ліквідність, ефективність управління ризиками та рівень цифровізації, а також зовнішні чинники – макроекономічне середовище, монетарну політику, політичні та соціальні ризики, стан фінансових ринків і зовнішньоекономічні умови. У ході дослідження проведено класифікацію ключових ризиків кредитування: кредитний, ліквідності, процентний, операційний, макроекономічний та соціально-психологічний, що дозволило оцінити їхній вплив на фінансову стійкість банківського сектору та економічну безпеку держави. Розроблено систему критеріїв і кількісних показників для оцінки кредитної активності, якості портфеля, капіталізації та макроекономічного впливу, що забезпечує комплексну кількісну оцінку впливу банківського кредитування на фінансову стабільність і економічну безпеку. На основі отриманих результатів сформульовано практичні рекомендації щодо оптимізації кредитної політики, мінімізації кредитних і системних ризиків та підвищення ролі банківського сектору у забезпеченні економічної безпеки держави. Запропоновані заходи включають посилення кредитного скорингу, диверсифікацію кредитного портфеля, розвиток дистанційних каналів обслуговування, резервування, внутрішній аудит, хеджування ризиків та активну взаємодію з регулятором. У процесі дослідження впливу банківського кредитування на фінансову стабільність банківського сектору України та економічну безпеку держави застосовано комплекс методів наукового пізнання. Використано системний підхід для аналізу взаємозв’язків між внутрішніми та зовнішніми чинниками, кредитними ризиками та механізмами забезпечення стійкості банківського сектору. Для оцінки впливу окремих чинників на ефективність кредитної діяльності та фінансову стабільність застосовано методи порівняльного, структурно-логічного та статистичного аналізу. Для визначення взаємозв’язку між якістю кредитного портфеля, капіталізацією, ліквідністю банків та рівнем економічної безпеки держави застосовано класифікаційно-аналітичний підхід. Такий комплексний підхід дозволив ідентифікувати ключові ризики кредитування, оцінити їхній вплив на стійкість банківського сектору та розробити практичні рекомендації щодо оптимізації кредитної діяльності, мінімізації кредитних і системних ризиків та посилення ролі банківського сектору у забезпеченні економічної безпеки держави.
Формування безбар’єрного середовища в територіальних громадах
(2025-05-28) Мазур, Володимир
Вступ. У сучасних умовах соціально-економічних трансформацій, євроінтеграційних процесів та реформування системи місцевого самоврядування питання формування безбар’єрного середовища набуває особливої актуальності. Безбар’єрність розглядається як комплексна міжсекторальна категорія, що поєднує соціальні, економічні, інфраструктурні та цифрові аспекти забезпечення рівного доступу населення до суспільних благ і послуг. Особливу роль у її реалізації відіграють територіальні громади, які виступають базовим рівнем впровадження інклюзивної політики. У статті досліджено еволюцію концепції безбар’єрності, її структурні компоненти та особливості практичної імплементації на місцевому рівні, а також здійснено аналіз рівня безбар’єрності територіальних громад. Мета. Метою статті є аналіз теоретичних засад, оцінка сучасного стану та розроблення практичних напрямів удосконалення формування безбар’єрного довкілля в територіальних громадах України. Методологія. У процесі дослідження застосовано комплекс загальнонаукових методів. Методи аналізу і синтезу використано для узагальнення теоретичних підходів до сутності та видів безбар’єрності; історико-логічний метод – для дослідження еволюції концепції; системний підхід – для розгляду політики безбар’єрності як цілісної багаторівневої системи. Порівняльний і статистичний аналіз застосовано для оцінювання індексу безбар’єрності та виявлення міжрегіональних відмінностей; метод узагальнення – для формування висновків; структурно-функціональний – для визначення ролі територіальних громад; графічний метод – для візуалізації результатів дослідження. Результати. У результаті дослідження узагальнено теоретичні засади формування політики безбар’єрності та підтверджено її багатовимірний характер, що охоплює фізичну, інформаційну, цифрову, соціальну, освітню, економічну та екологічну складові. Встановлено еволюцію концепції від медичного підходу до сучасної інклюзивної моделі, заснованої на принципах прав людини, універсального дизайну та сталого розвитку. Доведено, що ключова роль у реалізації політики безбар’єрності належить територіальним громадам, тоді як її інституційною основою є поєднання міжнародних і національних нормативно-правових інструментів. За результатами аналізу індексу безбар’єрності встановлено середній рівень 75% та значну міжрегіональну диференціацію, що свідчить про нерівномірність розвитку інклюзивного середовища. Виявлено відсутність системного підходу у більшості громад, що зумовлює фрагментарність управлінських рішень. Обґрунтовано, що підвищення ефективності політики безбар’єрності потребує її інтеграції у стратегічні документи розвитку, належного фінансового та інституційного забезпечення, а також впровадження дієвих механізмів моніторингу й оцінювання.