Життєві ритми духовної буттєвости у засновках канонічної психології

Abstract

У статті здійснено методологічну рефлексію концепту духовності, що онтофеноменально організовується як формовияв людини в екзистенційному акті життя, висвітлено взаємопроникнення ноуменальних і феноменальних формоузмістовлень духовності, їх зв’язок з трансцендентними та екзистенційними вимірами буттєвости. Духовні феномени аналізуються як конкретні прояви екзистенційної субстанційності реального життя людей, котрі спонукають особу (інтуїтивно і раціонально) відчувати суперечність і сумнівність (скінченність) свого існування, розставляти власні ціннісні акценти, ухвалювати екзистенційні рішення, сприймати повсякдення як особисту відповідальність. Розглянуто духовність як постійно відновлюваний процес взаємовпливу людини і світу, котрий здійснюється у їх безпосередній єдності трансцендентного (метафізичного, непізнанного) та іманентного (природного, пізнаного). Осередком духовного життя людини, котрий здатний інтегрувати і концентрувати у собі потенціал самотворення та бути джерелом саморуху є духовний потенціал особистості, що репрезентує вроджену здатність людини до саморозвитку та самовизначення у просторі мотиваційно-ціннісних відношень і є актом-подією трансцендування. Актуалізація цього ресурсу – джерело оприявлення духовних свідчень людини. Його розгортання, з одного боку, виводить особу за межі індивідуального, підносить до трансперсональних переживань, з іншого – через саморефлексію спрямовує у сферні засвіти власного внутрішнього світу. З позицій циклічно-вчинкового підходу окреслено атрибутивні риси-якості, групи внутрішніх умов та домінуючі форми самоорганізації психодуховного потенціалу особистості. Аргументується, що виділені компоненти духовного потенціалу особистості (ментально-досвідні, когнітивно-смислові, потребо-мотиваційні, конативно-вольові, духовно-рефлексивні) утворюють субстанційну дійсність духовного світу людини. На прикладі аналізу когнітивно-смислових компонентів, а саме спонтанності, інтуїтивності, рефлексивності, творчої активності, виявлено цикл розгортання духовного потенціалу людини як спіраль вчинкової дії, що почергово унаявнює передситуаційний, ситуаційний, мотиваційний, діяльний та післядіяльний компоненти надматеріального вчинення. This article undertakes a methodological reflection of the concept of spirituality, which is ontophenomenally structured as a revealed aspect of human existence in the existential act of life. It emphasizes the interplay between noumenal and phenomenal forms in shaping the content of spirituality and their connection to the transcendental and existential dimensions of materiality. Spiritual phenomena are analyzed as concrete expressions of the existential substantiality of real human life, which prompt individuals (both intuitively and rationally) to feel the contradictions and doubts inherent in their existence, to place their own value accents, to make existential decisions, to perceive everyday life as a personal responsibility. Spirituality is considered a constantly renewed process of interaction between man and the world, occurring within the immediate unity of the transcendental (metaphysical and unknowable) and the immanent (natural and known). The core of an individual’s spiritual life, capable of integrating and focusing the potential for self-creation and serving as a source of self-motivation, is their inherent spiritual potential. This potential represents a person’s innate capacity for self-development and self-determination within the realm of motivational and value relationships, and it is an act-event of transcendence. The updating of this resource is a source of manifestation of a person’s spiritual testimonies. Its deployment, on the one hand, takes a person beyond the limits of the individual, and elevates it to transpersonal experiences, on the other hand, through self-reflection, directs it to the different world of its own inner world. From the perspective of the cyclical-action approach, the text delineates the attributive traits-qualities, groups of internal conditions, and dominant forms of self-organization within an individual’s psycho-spiritual potential. It is posited that the identified components of an individual’s spiritual potential (mental-experiential, cognitive-semantic, need-motivational, conative-volitional, spiritual-reflexive) constitute the substantial reality of the human spiritual world. Using cognitive-semantic components as an example, specifically spontaneity, intuitiveness, reflexivity, and creative activity, the text reveals a cycle for the unfolding of an individual’s spiritual potential. This cycle alternately visualizes the pre-situational, situational, motivational, active, and post-active aspects of supramaterial action.