Особливості формування ранніх моделей прив’язаності у дітей з травматичним досвідом

Abstract

Стаття оприявнює результати метааналізу відповідних досліджень, опублікованих в англомовній літературі між 2010 та 2022 роками, з фокусом на визначенні травматичного досвіду, різновидів психічних травм, ранніх моделей прив’язаності і на висвітленні концепції менталізації. При цьому для розв’язання поставлених завдань використані пошукові сервіси PsycInfo, PubMed, APA Web-of-Science та Research Gate. Зокрема, встановлено вплив травматичних подій дитинства на утворення первинних моделей прив’язаності, які є внутрішніми репрезентаціями або уявленнями, котрі формуються у цей час і визначають спосіб сприйняття дитиною близьких осіб та їхніх взаємин. Аргументовані перспективність моделі нейросеквенційного підходу в освіті (The Neurosequential Model in Education) та ефективність нейропослідовної моделі терапії (NMT) у роботі з дітьми, які пережили травматичний досвід. Доведено, що останній впливає на сім основних сфер психіки: сенсорний розвиток, дисоціацію (зміну станів свідомости), прив’язаність, регуляцію афекту, поведінкову регуляцію, когнітивну сферу, самосвідомість та розвиток ідентичности. З’ясовано, що кожен тип травматичного досвіду має свої умови, характеристики, механізми та наслідки для формування ранніх моделей прив’язаності у дітей і на їх психосоціальне функціонування загалом. Тому розуміння всього спектру змін, охоплюючи нейробіологічні аспекти, є винятково важливим у роботі з такими дітьми, котрі потребують спеціалізованої підтримки. Крім того, підтверджено, що якість дитячо-батьківської взаємодії залежить від здатності батьків до менталізації та від сформованості в них навичок сприйняття внутрішнього світу дитини, а це, своєю чергою, діє на формування ранніх моделей дитячої прив’язаності, що узалежнені від наявності чи відсутності травматичного досвіду у її житті. Сформульовані узагальнення проливають світло на розуміння патогенезу розладів, пов’язаних із травмою стосунків, і можуть знайти практичне застосування у розробці та впровадженні професійних рекомендацій або програм психосоціальної підтримки дітей, травмованих ковітальними подіями. При цьому вактуальнюється проведення окремих емпіричних досліджень задля більш детального вивчення окресленої проблемної теми. This article presents the results of a meta-analysis of relevant studies published in English literature between 2010 and 2022, focusing on the definition of traumatic experience, types of psychological trauma, early attachment models, and the concept of mentalization. The search services PsycInfo, PubMed, APA Web-of-Science, and Research Gate were used to accomplish the set objectives. The influence of childhood traumatic events on the development of primary attachment models was explored. It was established that early attachment models are internal representations or perceptions formed during childhood, that determine a child’s perception of close individuals and their relationships. The effectiveness and scientifically substantiated aspects of the Neurosequential Model in Education and the Neurosequential Model of Therapeutics (NMT) in working with children who have experienced traumatic events are described. It was found that childhood traumatic experience affects seven main aspects of psychology: sensory development, dissociation (changes in consciousness), attachment, affect regulation, behavioral regulation, cognitive domain, self-awareness, and identity development. Each type of traumatic experience has its conditions, characteristics, mechanisms, and consequences for the formation of early attachment models in children and overall psychosocial functioning. Thus, understanding the entire spectrum of changes, including neurobiological aspects, is crucial when working with children who have experienced traumatic events and require specialized support. This analysis revealed that the quality of parent-child interaction depends on parents' ability to mentalize and their capacity to understand the child‘s inner world, which, in turn, influences the formation of early childhood attachment models. Depending on the presence or absence of traumatic experiences in a child's life, different attachment styles can be developed. The identified generalizations shed light on the pathogenesis of relationship trauma-related disorders and can be practically applied in the development and implementation of professional recommendations or programs for psychosocial support for children who have experienced traumatic events. Emphasizing the necessity for further empirical research to gain a more detailed understanding of this issue.