ЖАНРОВА СТИЛІСТИКА У ПРОЗОВОМУ РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО «ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО САМАШЕДШОГО»

Abstract

Творчий стиль Ліни Костенко відзначається унікальністю глибоких почуттів, високим рівнем творчої обдарованості та художніх відкриттів, розкриттям значущих аспектів творчості шістдесятників, самостійністю як сучасного світового митця, геніальністю у вираженні цивілізаційного прогресу та культурного розвитку. Індивідуальний стиль поетеси відображає образ універсальної, творчої особистості, що вкладає у свої твори власний філософський зерно. Сучасна увага до різноманітної творчості Ліни Костенко зросла як у вітчизняній, так і у міжнародній науковій думці, тому тема дослідження є дійсно актуальною. Проаналізовано лінгвістичну творчість Ліни Костенко у романі «Записки українського самашедшого», яка відрізняється емоційною насиченістю, глибоким психологічним напруженням, різноманітністю формально-синтаксичних конструкцій та створенням нових значень у лексичних та граматичних засобах для відтворення мовної реальності у поетичних образах. Унікальний словник Ліни Костенко містить безліч оригінальних слів, що мають різні частиномовні характеристики та формальну нововведеність. Розглянуто лексику роману, що не містилася у словниках української мови того часу. Значна частина цих неологізмів є українськими новоутвореннями, особливо серед іменників, прислівників, дієслів та дієприкметників. Узагальнюючи, можемо говорити про те, що загальною характеристикою роману «Записки українського самашедшого» є важливість мови, яка впливає на формування художнього зображення та передачу емоційного багатства твору. У даному літературному творі мова відіграє ключову роль у створенні образів персонажів, розкритті їх внутрішнього світу та відтворенні духовних станів. Письменниця, застосовуючи різноманітні мовні прийоми, створює атмосферу, яка сприяє зануренню читача у світ твору та дозволяє відчути події емоційно.