Життєсвіт людини та її світогляд: онтолого-психологічні механізми взаємодії

Abstract

Спираючись на положення про вихідну зв’язаність людини і світу, їхню системну взаємодію, визначальну роль життєвих відношень у становленні життєвого світу, окреслюються онтологічні характеристики світогляду. Розглянуто особливості взаємодії цих двох відкритих надскладних систем, котрі одночасно є незалежні системи і підпорядковані одна одній за критеріями дихотомності: детермінованість / самодетермінація, відкритість / закритість, залученість / дистантність. Причому їх взаємодія відбувається у формі життєвих відношень, що виявляються в чотирьох основних модусах, а саме як ставлення людини до предметного світу, до іншої людини, до Абсолюту, до самої себе і до власного Я, та відповідних способах уреальнення конкретної взаємодії: предметна діяльність, діалогічні відносини, самовизначення стосовно екзистенційних смислів і вищих буттєвих цінностей, пізнання та вираження власного Я. Встановлюючи в певний спосіб у деякому модусі ковітальні відношення, особа тим самим вибудовує свій життєвий світ як особливим чином організовану реальність, утворену динамічною системною єдністю внутрішнього світу людини і тієї частини об’єктивно існуючого зовнішнього світу, з якою вона повязана цими множинними відношеннями. Воднораз аргументовано, що додаткові можливості для аналізу життєсвіту надає розгляд його як ідеальної моделі, котра містить знання про утилітарно-прагматичні та символічні характеристики соціальних і природних обєктів, а також про відповідні ментальні стани самого субєкта-носія цієї моделі. Специфічними особливостями такого знання є інтуїтивно очевидні форми його наданості в буденному досвіді людини, здатність репрезентувати універсальні культурні смисли та фіксувати подієвість. У цій епістемологічній мозаїці світогляд виявляється особливим способом долучення людини у світ: з одного боку, опосередковує (через постановку та пошук відповідей на «великі питання») процеси конструювання нею власного життєвого світу, визначаючи його онтологічні, гносеологічні, аксіологічні та праксеологічні межі, а з іншого створює контексти, у яких зовнішній світ перетворюється у внутрішній, трансформуючись (через ґрунтовані на діалозі процеси оцінювання, ідеалізації та генералізації) в образи, смисли і цінності (ідеали, переконання та життєві принципи), екзистенційно значущі для людини. The ontological characteristics of the worldview are outlined based on the propositions about the connection between man and the world, their systemic interaction, the determining role of life relationships in the formation of the life world. The features of human interaction with the world as two open systems, which simultaneously act as independent systems and as subsystems of each other, are considered: determinism/self-determination, openness/closedness, involvement/distance. It is emphasized that the interaction within the “Man-World” system takes place in the form of life relations, which are manifested in four main modes (as a relation to the objective world, to another person, to the Absolute, to ones own self) and corresponding meeans of subjects interaction with an object (activity, dialogic relations, self-determination in relation to existential meanings and higher values, cognition and expression of ones own self). Establishing life relations in a certain way and in a certain mode, person thereby builds his/her life world a specially organized reality formed by the dynamic systemic unity of the inner world of a person and that part of the objectively existing external world with which he/she is connected by life relations. Additional possibilities for the analysis of the life world are provided by considering it as an ideal model, which carries knowledge about the utilitarian-pragmatic and symbolic characteristics of social and natural objects, as well as about the corresponding mental states of the subject-carrier of this model. The specific features of such knowledge are the intuitively obvious forms of its provision in everyday human experience, the ability to represent universal cultural meanings and effectiveness. In the plane of objective human relations with the world worldview turns out to be a special way of including a person into the world: on the one hand, it mediates (by posing and searching for answers to “big questions”) the processes of constructing a persons own life world, determining its ontological, epistemological, axiological and praxeological boundaries; on the other hand, it creates contexts in which the external world is transformed (through dialogue-based processes of evaluation, idealization, and generalization) into images, meanings, and values (ideals, beliefs, and life principles) that are existentially significant for a person.