Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/43121
Назва: Павлівська сесія триває: роковини семи десятиліть для психології в Україні
Інші назви: The Pavlov’s session continues: the anniversary of seven decades for psychology in Ukraine
Автори: Болтівець, Сергій
Boltivets, Sergii
Ключові слова: вчення І.П. Павлова
приборкання науковців
звинувачення вчених
розвиток психології
насильство в СРСР
владна ієрархія
післядія десятиліть
ґенералізований страх
духовно-інтелектуальний розквіт
teachings of I.P. Pavlov
restraint of scientists
accusations of scientists
development of psychology
violence in the USSR
hierarchy of power
aftereffects of decades
generalized fear
spiritual and intellectual flourishing
Дата публікації: 2021
Видавництво: ЗУНУ
Бібліографічний опис: Болтівець, С. Павлівська сесія триває: роковини семи десятиліть для психології в Україні [Текст] / Сергій Болтівець // Психологія і суспільство. – 2021. – № 1. – С. 132-149.
Короткий огляд (реферат): Стаття розкриває історичні умови, зміст і наслідки “Наукової сесії, присвяченої проблемам фізіологічного вчення академіка І.П. Павлова”, що відбулася 28 червня – 4 липня 1950 року й утверджувала керівну роль кори великих півкуль головного мозку з підпорядкуванням їй усіх фізіологічних процесів, відображених у визначених цим видатним ученим умовних рефлексах. Але в дійсності такий зміст являв собою тільки завнішню фабулу сценарію Й.В. Сталіна, який полягав у приборканні науковців засобами цькування однієї їхньої групи на іншу. Ролі викривачів та обвинувачених у невірності вченню І.П. Павлова були визначені Й.В. Сталіним заздалегідь із числа учнів вченого, а його науковий авторитет було перетворено на засіб дорікань і звинувачень. Насправді й основні доповіді, і виступи, і дискусії лише позірно проголошували свою відповідність меті розгляду заявленої теми – проблемам фізіологічного вчення академіка І.П. Павлова. Вочевидь ці проблеми були лише засобом звинувачень групи вчених, насамперед улюблених і найближчих до нього учнів, з метою їхньої компрометації та подальшого репресування. Проголошення на цій сесії фактичного культу особи І.П. Павлова на ділі було засобом знецінення цього вчення, оскільки ним обмежувався подальший розвиток фізіологічного, а з ним і психологічного, генетичного, медичного, знання в колишньому СРСР. Психіатричне продовження було реалізоване в подальшій подібній сесії під назвою: “Фізіологічне вчення академіка І.П. Павлова у психіатрії і невропатології”, яка тривала з 11 по 15 жовтня наступного, 1951, року. Обом сесіям передувала сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені В.І. Лєніна 31 липня 1948 року, на якій було здійснено знищення ґенетики. Цим самим на декілька десятиліть було перервано розвиток ґенетики, фізіології, психології, психіатрії. Репресії охоплювали низку розгромів: художньої літератури (Постанова ЦК ВКП(б) про журнали “Звєзда” і “Лєнінград”, серпень 1946), музичної культури (Постанова “Про декадентські тенденції в радянській музиці” 10 лютого 1948), досліджень з історії (вересень 1946 і 1949), біології (сесія “ВАСГНІЛ” 1948), фізіології (Павлівська сесія, 1950), досліджень економістів (стаття Сталіна “Економічні проблеми соціалізму в СРСР”), мовознавства (стаття Сталіна “Марксизм і проблеми мовознавства” 1959), хімії (1951), медицини (“Справа лікарів-убивць 1952–1953). Розкрито контрастність способу думання, характерного для мешканців Росії, на основі якого стали можливі репресії і небачена переконаність у моральності вбивства та інших форм насильства в СРСР. У результаті мета науковця і його життєве призначення перенаправляється на службу найвищим щаблям владної ієрархії замість служіння істині й оцінюється з висоти цих керманичів, де критерій істини є справою особистого уподобання володаря найвищого поверху державної управлінської піраміди. Наведено способи використання імені І.П. Павлова на сесії, присвяченій його імені, а також позицію самого вченого у його ставленні до влади і до психологів. Розкрито невиправдане змістом і науковими сферами, у яких працювали учені, протиставлення доробку І.П. Павлова працям З. Фройда, Т. Моргана та інших науковців інших країн. Висвітлено українсько-грузинський напрям Павлівської сесії, який розглядався як суто периферійний з точки зору призначених Й.В. Сталіним московських доповідачів. Виходячи з принципу вчинкової дії В.А. Роменця, представлені основні наслідки післядії семи десятиліть. До них належить незавершеність післядії Павлівської сесії, що полягає не тільки у безстроковому виконанні її постанови, але й передачі з покоління в покоління науковців постколоніальних країн, що виникли після розпаду СРСР, способів думання, організації взаємин і наслідувальної поведінки, яку неможливо пояснити з погляду сучасних тенденцій наукового світу вільних країн. Розкрито механізми перевірених Павлівською та іншими сесіями системи організації наукової діяльності, які після розпаду СРСР підміняють собою відмерлі інституції контролю на науковцями. У висновках наведено положення про те, що Україна повинна вивільнитись від комуністичного сталінського спадку і провідна роль у цьому належить українським науковцям-психологам, оскільки потрібно світоглядно оздоровити психологічний клімат усієї української науки. Відзначено, що творення умов для вільного наукового пошуку українських учених усіх спеціальностей потребує усунення генералізованого страху, переданого у спадок й актуалізованого нинішніми апологетами сталінського академізму. Цей страх має бути перетворено на радість творення невідомого раніше знання для духовного-інтелектуального розквіту Української нації в співдружності інших націй світу. The article reveals the historical conditions, content and consequences of the “Scientific session on the problems of physiological teaching of Academician I.P. Pavlov” June 28 - July 4, 1950, which aimed to establish the leading role of the cerebral cortex with the subordination of all physiological processes reflected in the conditioned reflexes determined by IP Pavlov. But in reality, such a meaning was only the external plot of J.V. Stalin’s script, which consisted in taming scientists by means of harassing one of their groups on another. The roles of whistleblowers and accused of infidelity to the teachings of I.P. Pavlov were determined by J.V. Stalin in advance from among the students of the scientist, and his scientific authority was turned into a means of reproach and accusation. In fact, the main reports, speeches and discussions only seemingly proclaimed their relevance to the purpose of the stated topic – the problems of physiological teaching of Academician I.P. Pavlov. These problems were only a means of accusing a group of scientists, first of all the favorite and closest to I.P. Pavlov of his students in order to discredit them and further repression. The proclamation at the session of June 28 - July 4, 1950 of the actual cult of personality of Pavlov was actually a means of devaluing this doctrine, as it limited the further development of physiological, and with it psychological, genetic, medical knowledge in the former USSR. The psychiatric continuation was realized in a subsequent similar session entitled: “Physiological teachings of Academician I.P. Pavlov in psychiatry and neuropathology”, which lasted from 11 to 15 October of the following year, 1951. Both sessions were preceded by a session of the All-Union Academy of Agricultural Sciences named after V.I. Lenin (in the Russian original abbreviation “VASHNIL – All-Union Academy of Agricultural Sciences named after V.I. Lenin”) July 31 – 1948, which was the destruction of genetics. Thus, the development of genetics, physiology, psychology, and psychiatry was interrupted for several decades. Repressions included the defeat of fiction (Resolution of the Central Committee of the VKP (b) on the magazines “Zvezda” and “Leningrad”, August 1946), the defeat of musical culture (Resolution “On decadent tendencies in Soviet music” on February 10, 1948), the defeat of research history (September 1946, September 1949), the defeat of biology (session “VASHNIL” in 1948), the defeat of physiology (Pavlov’s session, 1950), another defeat of economists’ research (Stalin’s article “Economic problems of socialism in the USSR” ), the defeat of linguistics (Stalin’s article “Marxism and the problems of linguistics” in 1959), the defeat of chemistry (1951), the defeat of medicine (The case of the murderous doctors 1952 – 1953). The contrast of the way of thinking characteristic of the people of Russia is revealed, on the basis of which repressions and an unprecedented conviction in the morality of murder and other forms of violence in the USSR became possible. As a result, the purpose of the scientist and his life purpose is redirected to serve the highest levels of power instead of serving the truth and evaluated from the height of these higher levels, where the criterion of truth is a matter of personal preference of the ruler of the top floor of the pyramid. The ways of using IP Pavlov’s name at the session dedicated to his name, as well as I.P. Pavlov’s position in relation to the authorities and psychologists are given. The opposition of the work of I.P. Pavlov to the works of Z. Freud, T. Morgan and other scientists, which is not justified by the content and scientific spheres in which scientists worked, is revealed. The Ukrainian-Georgian direction of the Pavlov’s session, which was considered peripheral from the point of view of the Moscow speakers appointed by J.V. Stalin, is covered. Based on the principle of action of V.A. Romanets, the main consequences of the aftereffect of seven decades are presented. These include the incompleteness of the aftermath of the Pavlov’s session, which consists not only in the indefinite implementation of its resolution, but also the transmission from generation to generation of scholars of postcolonial countries that emerged after the collapse of the USSR, ways of thinking, organizing relationships and imitative behavior that cannot be explained modern trends in the scientific world of free countries. The mechanisms of the system of organization of scientific activity tested by Pavlovskaya and other sessions, which after the collapse of the USSR replace the dead institutions of control over scientists, are revealed. The conclusions state that Ukraine must free itself from the communist Stalinist legacy, and that Ukrainian psychologists play a leading role in this, as the psychological climate of all Ukrainian science needs to change. It is noted that the creation of conditions for the free scientific search of Ukrainian scientists of all specialties requires the elimination of generalized fear, inherited and actualized by the current apologists of Stalinist academism. This fear must be transformed into the joy of creating previously unknown knowledge for the spiritual and intellectual prosperity of the Ukrainian nation in the community of other nations of the world.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/43121
Розташовується у зібраннях:Психологія і суспільство 2021. - № 1 (83)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Болтівець.PDF451.55 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.