Методологічне обґрунтування циклічно-вчинової типології ігор

Abstract

У статті вперше на філософському матеріалі пізнання гри як онтофеноменологічної данності і соціокультурного явища (Й. Хейзінга, Р. Кайюа, Л. Вітгенштейн, М. Гайдеґґер, Г. Гадамер, Г. Щедровицький, С. Попов та ін.), запропонована типологія ігор, ґрунтована на циклічно-вчинковому методологічному підході. Зокрема, його рефлексивне миследіяльнісне зреалізування у процедурних рамках типологічного методу та з дотриманням вимог принципу кватерності дало змогу, з одного боку, чітко визначити дві критеріальні ознаки типологізації (логіко-змістова структура вчинку, за В.А. Роменцем, і спосіб об’єктивації конкретної ігрової практики), результативно обґрунтувати чотири найзагальніші типи ігор: гра-місце, гра-виклик, гра-подія, гра-церемонія. Пропонована типологія є завершеною, адже охоплює все наявне онтофеноменологічне поле ігрового ставлення людини до світу і суспільства до людини, задовольняє її намагання самовизначитися і прагнення залишитися.