Символізм у філософській культурі доби першого українського Відродження

Abstract

У статті відзначається, що основним символом ренесансного світобачення є образ самої людини, як центру світобудови. Людина як символ ренесансного світосприйняття - це вже не ідея, передана через образ (що було притаманно добі середньовіччя), а, навпаки, образ, який підноситься до рівня ідеї. Образ людини як символ ренесансного світосприйняття надзвичайно багатоплановий. Він покликаний розкривати всю складність і багатогранність структури безконечного просторово-часового світу оточуючої людини природи, а також її динамічного характеру. Окрім символу людини, в епоху Відродження важливе місце займає символ природи. Автор робить спробу проаналізувати філософські концепції визначних діячів, письменників, поетів України ХVII століття у двох напрямках: на природу і призначення людини.