Самотворення Я-концепції за модульно-розвивальної системи

Abstract

Уперше Я-концепція розглядається в контексті принципів, закономірностей і механізмів здійснення соціально-психологічної регуляції інноваційної оргдіяльності, що істотно розширює теоретико-методологічне і науково-проектне поле метасистемного дослідження складових, модальностей та інших параметрів цієї важливої реальності внутрішнього світу людини. Пропонуються узагальнена модель самотворення Я-концепції як ієрархічно-динамічна система соціальних установок, матриця категоріально-сутнісної характеристики процесу окресленого самотворення в цілісному освітньому оргциклі, а також низка похідних теоретичних моделей щодо послідовності становлення Я-образу в ролі когнітивної складової концептуального Я суб’єкта організаційно-освітньої поведінки, утворення позитивного Я-ставлення – емоційно-оцінкової складової особистості-учасника оргосвітньої діяльності, розгортання Я-вчинку – поведінкової складової Я-концепції індивідуальності під час вартісного наповнення оргподії як освітнього дійства, самоосягнення Я-духовного – спонтанно-креативної складової вітокультурного буття універсума. Обґрунтовується новостворений “методологічний квадрат” основних складових-носіїв духовності у взаємодоповненні її вищих психоформ, а саме як: а) продукту життєдіяльності, що формує вчинковий досвід соціального (реального) Я, б) джерело виникнення духовно-сенсових станів – глибин несвідомого Я, в) форма саморозвитку і самоорганізації універсума та людства загалом – ідеальне Я, г) підґрунтя віри – абсолют духовного Я. Зазначений науковий матеріал істотно збагачує теорію модульно-розвивальної оргсистеми (за А.В. Фурманом) соціально-психологічним змістом, конкретизуючи параметричне наповнення принципів духовності і розвитковості, закономірностей повного функціонального циклу інноваційного освітнього простору.